Прочитав, що написала в матеріалі на Babel Катерина Лихогляд. Дуже дякую їй, що порушила ще раз тему. Також прочитав заяву 425 ОШП Скеля у відповідь на розслідування Babel.
На жаль, це не спростування фактів, наведених у матеріалі. Ці пояснення більше схиляють не довіряти їм.
У заяві є кілька тез, які потребують окремої уваги.
1. Полк наголошує, що 18 із 26 військовослужбовців померли в лікарнях або по дорозі до лікарень. Але місце смерті саме по собі нічого не пояснює. Якщо людина потрапила до лікарні після тривалого погіршення стану, ненадання допомоги чи можливого насильства, то факт смерті в лікарні не спростовує цих обставин.
Факт смерті в лікарні не спростовує цих обставин
2. Командування закликає не робити передчасних висновків до завершення розслідувань. Це правильний заклик. Але тоді дивно одночасно стверджувати, що смерті «реально пов’язані з хворобами та поганим станом здоров’я мобілізованих». Якщо розслідування ще триває, то остаточних висновків не повинно бути ні в журналістів, ні в командування.
3. Значна частина заяви присвячена тому, що свідки нібито були схильні до СЗЧ, порушували дисципліну або не хотіли служити. Але дисциплінарний статус людини не доводить, що вона бреше. Свідчення потрібно перевіряти, а не дискредитувати через особистість свідка.
4. Полк посилається на затримання окремих військовослужбовців після виявлення порушень. Але це не спростовує розслідування. Навпаки, це підтверджує, що принаймні частина описаних проблем була реальною.
5. Заява багато говорить про бойові заслуги полку. І вони, безумовно, є. Але бойові заслуги не можуть бути аргументом у дискусії про права військовослужбовців, законність методів підготовки чи належне ставлення до людей.
Я в заяві не знайшов відповіді на питання які в мене виникають: скільки службових розслідувань проведено; скільки фактів підтвердилося; скільки осіб притягнуто до відповідальності; які саме зміни вже впроваджено після звернень військового омбудсмена.
Саме ці відповіді сьогодні цікавлять суспільство.
Сильний бойовий підрозділ має бути не лише ефективним на фронті, а й справедливим усередині. І якщо проблеми дійсно були, то найкращий спосіб захистити честь полку не пояснювати їх, а чесно встановити всі обставини та назвати винних.
В Україні ніколи не буде мовчазної згоди на насильство проти громадян. Бо ми — не Росія і ніколи нею не будемо.
Текст опубліковано з дозволу автора