Щоб змінити хід війни. П’ять зразків вітчизняної зброї, яку необхідно виробляти у великій кількості і якнайшвидше — рейтинг NV

Попри всю західну підтримку, Сили оборони не мають можливості наносити наданою зброєю удари вглиб території Росії. З огляду на це, Україна розвиває власні спроможності, які б дали змогу бити по глибокому тилу ворога, уражаючи об'єкти військово-промислового комплексу та нафто-газової галузі, не узгоджуючи цілі з Вашингтоном, Брюсселем чи Лондоном. Крім стратегічного озброєння, українська армія потребує й тактичної зброї для стримування ворога на фронті.

NV залучив військових оглядачів, щоб проаналізувати, на виробництві якої саме зброї необхідно зосередитися вітчизняному ОПК цього року.

Кожен експерт міг назвати не менше трьох зразків сучасного українського озброєння, яке, на його думку, необхідно Силам оборони для ефективної протидії ворогу. Одне згадування зразка зброї прирівнювалося до одного балу.

1. Крилата ракета Довгий Нептун (5 експертних балів)

«Ця крилата ракета із дальністю до 1000 км, — починає розмову з NV Віктор Кевлюк, полковник запасу та експерт Центру оборонних стратегій, — дозволяє Україні завдавати ударів у стратегічну глибину [ворога], зменшуючи залежність від західної допомоги».

Ще однією перевагою новітньої української ракети, про яку вперше стало відомо наприкінці 2023 року, Кевлюк називає можливість нівелювати ризики для екіпажів бомбардувальників, які нині застосовують крилаті ракети повітряного базування.

«Ефективність, — продовжує полковник запасу, — полягає в здатності вражати [ворожі] наземні об'єкти, як от військові бази чи логістику, що вже довела себе в атаках на російську інфраструктуру, змушуючи ворога розпорошувати оборону».

Анатолій Храпчинський, директор з розвитку оборонного підприємства та офіцер Повітряних сил ЗСУ в резерві, додає, що далекобійні крилаті ракети дадуть змогу завдавати ударів по російських підприємствах ОПК.

В України гостро стоїть питання збільшення власних далекобійних можливостей, вважає Храпчинський. «Тому, що є потреба у власних спроможностях наносити удари по території ворога без погодження з західними партнерами та очікування від них озброєння, яке можна застосовувати для ударів», — пояснює свою позицію директор з розвитку оборонного підприємства.

Схожої думки дотримуються решта опитаних NV експертів.

Військовий оглядач Денис Попович наголошує, що Україні вкрай потрібно розвивати власну ракетну програму й виробляти якомога більше далекобійних засобів, зокрема, ракету Нептун [та похідні від неї].

Андрій Риженко, капітан 1-го рангу запасу Військово-морських сил ЗСУ і стратегічний експерт консалтингової компанії Соната, також упевнений, що в 2026-му році виробництво власних ракет має стати для України пріоритетним.

«Ми маємо продовжувати випускати як класичний протикорабельний Нептун, так і Довгий Нептун для атак по сухопутних цілях», — вважає стратегічний експерт.

Михайло Жирохов, військовий експерт і дослідник історії авіації, каже, що на нинішньому етапі оборонно-промисловий комплекс України вже вийшов на серійне виробництво певних зразків ракетного озброєння, що може змінити хід війни.

«Зараз потрібен період масштабування виробництва, — пояснює Жирохов. — Поодиноких ракет уже недостатньо і зусилля всього оборонного комплексу повинні бути зосереджені саме на тому, щоб робити їх більше, більше і ще раз більше».

І щонайперше, на його думку, потрібно виробництво саме Довгого Нептуна.

Із огляду на те, що майже всі опитані експерти назвали пріоритетним виробництво крилатої ракети Довгий Нептун, NV ставить цей зразок зброї на перше місце рейтингу.

2. Дрони-перехоплювачі (4 експертні бали)

На думку військового оглядача Дениса Поповича, Україна має зосередитися також на виробництві власних засобів протиповітряної оборони.

«Ми навряд чи зробимо свій [зенітний ракетний комплекс] Patriot, але дрони-перехоплювачі ми можемо й далі вдосконалювати», — переконаний Попович.

Із ним погоджується Сергій Березуцький, військовий аналітик і фахівець із бронетехніки, додаючи, що Силам оборони необхідні дрони-перехоплювачі з великою швидкопідйомністю, здатні в найкоротший час вийти на робочу висоту.

«Реактивні перехоплювачі в цьому випадку вже фактично стануть аналогами ракет з переносних зенітних ракетних комплексів», — запевняє Березуцький. І як напівзахід пропонує розглянути моделі з реактивними прискорювачима.

Військовий аналітик розвиває думку далі й пропонує для зниження вартості перехоплювачів розглянути варіант із наведенням дронів за відбитим від повітряної цілі сигналом наземної радіолокаційної станції (РЛС). «Тобто рішення, яке використовувалось ще на зорі ЗРК у 1950-х», — говорить знавець.

Ще одне ноу-хау від Березуцького: інтегрувати вітчизняні дрони-перехоплювачі в наявні ЗРК. «Тобто вони [перехоплювачі] використовуватимуть для грубого наведення щонайменше оглядову РЛС [зенітного] комплексу, але при цьому будуть набагато дешевше від штатних ракет ЗРК», — вважає аналітик.

Храпчинський теж бачить чимало перспектив у вітчизняних перехоплювачах, але зауважує, що ці дрони повинні дістати максимальне вдосконалення технічних характеристик. Свою позицію він пояснює тим, що в поганих метеорологічних умовах ефективність безпілотників, які використовують візуальне захоплення цілі, падає.

«Роздільна здатність [відеокамери] в умовах снігу, туману, дощу чи [інфрачервоної камери] за тепловим слідом суттєво зменшується через погані метеоумови», — пояснює Храпчинський.

Тому, як і Березуцький, пропонує застосовувати для дронів-перехоплювачів не тільки систему візуального захоплення та наведення на ціль, а розробити взаємодію цих БпЛА з системами радіолокації.

«Це дозволить доводити дрони в режимі командного наведення до межі, коли камера починає бачити повітряний об'єкт і може захопити його самостійно», — пояснює підхід Храпчинський. І додає, що такий режим командного наведення є в більшості систем протиповітряного оборони.

Як і решта експертів, Риженко з Сонати теж вважає виробництво дронів-перехоплювачів важливим моментом. За його словами, такі безпілотники потрібні ще й тому, що ворог постійно модифікує всі свої дрони. «Роблять їх зрячими, розумними і так далі. Тому перехоплювачі потрібні», — зазначає фахівець.

Одним із ідеальних напрямків застосування таких дронів капітан 1-го рангу запасу називає узбережжя моря, оскільки нині надзвичайна кількість ворожих ударних БпЛА летить у напрямку Одеси.

Із урахуванням отриманих експертних балів, вітчизняні дрони-перехоплювачі посідають друге місце в редакційному рейтингу NV.

3. FPV-дрони (3 експертні бали)

Віктор Кевлюк вважає, що торік невеликі, низьковартісні FPV-дрони стали одним із найефективніших інструментів у війні проти Росії. За його оцінкою, використання таких безпілотників, оснащених відеокамерою та озброєних, як правило, гранатою, кумулятивним зарядом чи іншим боєприпасом, дало змогу Силам оборони, не витрачаючи значних ресурсів, масово знищувати ворожі цілі.

«Загалом Україні потрібні мільйони FPV-дронів зі стандартизованим набором бойових частин, — озвучує завдання для вітчизняного ОПК Кевлюк. — Адже саме ця дрібнота завдає ворогу максимальних втрат».

Його думку продовжує Риженко й каже, що FPV-дрони на фронті фактично покривають брак піхоти з боку Сил оборони й нині стримують просування противника, наносять удари по його бронетехніці та знищують особовий склад ворога.

Храпчинський теж говорить про необхідність виробництва FPV-дронів, але виступає за розширення їхніх можливостей та автоматизацію деяких рішень. Зокрема, наголошує не тільки на можливості автоматичного захоплення дроном цілі, а й використання інструментів штучного інтелекту, які одразу б вираховували й видавали оператору відсоток успішності нанесення удару по окремих цілях.

«Таким чином оператор, опираючись на оцінку ШІ, ухвалює рішення, чи наносити удар наявними FPV-дронами, якщо вони здатні зупинити ворожу атаку, чи надсилати нову групу безпілотників для виконання бойового завдання», — пояснює новітню тактику Храпчинський.

За його оцінкою, використання сучасніших систем прискорить реакцію операторів та підвищить ефективність використання як одиничних, так і роїв FPV-дронів.

«Необхідно переходити до тактики використання деяких видів озброєння, — розмірковує директор з розвитку оборонного підприємства, — які дозволять нам бути ефективнішими».

«Ми постійно шукаємо дешеві рішення, намагаючись створити супертехнологію коштом дешевих комп’ютерів чи дешевих елементів, — каже Храпчинський. — Але тут питання не в ціні, а в корисності й можливостях самого продукту».

А тому рецепт від експерта такий: виходити на технологічніші й уніфіковані рішення, що в подальшому дозволять українській зброї, зокрема FPV-дронам, якісно конкурувати із західними партнерами.

Враховуючи ту роль, що виконують FPV-дрони на фронті, NV ставить цей вид озброєння на третє місце рейтингу.

4. Дрон-камікадзе Ан-196 Лютий (3 експертні бали)

«Цей БпЛА з дальністю понад 1000 км є ключовим для асиметричної війни», — таку оцінку ударному далекобійному дрону Ан-196 Лютий дає Кевлюк із Центру оборонних стратегій. На його переконання, фокус на виробництві цього безпілотника дозволить масштабувати удари по російській території.

«Ефективність у війні проти РФ, — розкриває тактику використання далекобійного дрона полковник запасу, — полягає в атаках на енергетичну інфраструктуру, як от нафтопереробні заводи, що послаблює економіку ворога та змушує його перерозподіляти ресурси на оборону».

Храпчинський теж наголошує на виробництві далекобійних дронів, зокрема Лютого, зауважуючи, що всі безпілотні засоби, залучені до нанесення ударів по території ворога, щоразу модернізуються й покращуються.

Своєю чергою Риженко виступає за виробництво ударних дронів різного радіусу дії, у тому числі й далекобійних.

«Дрони — це ж не класична зброя, але вони працюють. Тим більше, що у росіян просто нестача ППО», — пояснює стратегічний експерт компанії Соната.

Далекобійний дрон-камікадзе Лютий, який Сили оборони використовують із другої половини 2023-го, уже довів свою ефективність. За різними даними, близько 80% уражень російської нафтової інфраструктури, у тому числі й нафтопереробних заводів, припадає на Лютий. Також цей безпілотник успішно атакував низку стратегічно важливих цілей на території РФ, як от Новолипецький меткомбінат, Нижньогородський завод із виробництва вибухових речовин, підприємство Кронштадт (Московська обл.), Іжевський електромеханічний завод Купол, аеродром Енгельс та порт Новоросійська.

А в жовтні 2025-го цей дрон наніс удар по нафтопереробному заводу в Орську, що знаходиться на відстані понад 1400 км від кордону з Україною, і таким чином поставив власний рекорд за дальністю успішного використання.

Із огляду на це далекобійний ударний дрон Лютий посідає четверте місце рейтингу NV.

5. Балістична ракета Сапсан (3 експертні бали)

Виробництво вітчизняного балістичного озброєння експерти вважають однією із найперспективніших розробок українського ОПК.

Зокрема, Попович вважає, що для ефективної протидії ворогу Україні потрібна вітчизняна балістика у масовому використанні.

Із 1994-го Україна веде розробку власного оперативно-тактичного ракетного комплексу Сапсан на базі однойменної балістичної ракети з дальністю ураження до 500 км.

Риженко зазначає, що Сапсан це фактично український Іскандер. За його словами, обидва комплекси — український та російський — на початку розробок, швидше всього, мали загальну концепцію.

«Але я так розумію, його [Сапсан] „затерли“, — каже Риженко. — Думаю, що Росія дуже багато зробила, щоб його не було».

Та хай там як, але стратегічний експерт переконаний, що Україні необхідно доробити свою балістику.

«Туди б я поставив нормальний сучасний менеджмент. Можливо, заводив би туди іноземців, тому що у Заходу є школа й вони здатні це робити», — ділиться думками Риженко.

Зі свого боку, Храпчинський виступає за державно-приватне партнерство. «Щоб держава могла надати приватним концернам деяку робочу конструкторську документацію, — зазначає директор з розвитку оборонного підприємства, — для вдосконалення, модернізації й покращення цих виробів».

Утім, він бере до уваги й те, що державна ракетна програма — це закрита, засекречена сфера, а тому не кожна компанія може долучитися до певних розробок.

Водночас Храпчинський переконує, що окрім Сапсана, є ще достатня кількість українських розробок балістичного озброєння, які через брак фінансування, можливостей та бюрократію лежать як робоча конструкторська документація на держпідприємствах.

«Тому слід спростити такий підхід, — вважає офіцер Повітряних сил у запасі, — і надати можливість перспективним українським приватним компаніям виробляти цю зброю на замовлення держави для нарощування й масштабування виробництва».

Щодо тактики застосування балістичного озброєння, то Храпчинський пропонує вдаватися до комбінованих атак, які можна створити з допомогою вітчизняних ударних далекобійних безпілотників, крилатих і балістичних ракет. Ця тактика дасть можливість Силам оборони навантажувати ППО ворога.

«Якби ми могли швидко отримати такі можливості, то швидко б завершили певні можливості РФ, — переконаний представник оборонного підприємства. — Тому що Росія не готова до нанесення асиметричних ударів по своїй території».

Таку неготовність росіян Храпчинський пояснює не тільки браком у ворога систем ППО, а й відсутністю якісних засобів протидії, що могли б ефективно захищати від масованої дронової атаки.

Зі свого боку Попович зазначає що балістичні ракети у поєднанні з далекобійними крилатими ракетами, це та зброя, що може знищити промисловий потенціал ворога, вибити його нафтопереробні заводи й наблизити кінець війни.

Таким чином балістична ракета Сапсан замикає п’ятірку зразків зброї, на виробництві якої Україна має зосередитися в 2026 році.

У опитуванні NV узяли участь: Сергій Березуцький, військовий аналітик і фахівець із бронетехніки; Михайло Жирохов, військовий експерт і дослідник історії авіації; Віктор Кевлюк, полковник запасу та експерт Центру оборонних стратегій; Денис Попович, військовий оглядач; Андрій Риженко, капітан 1-го рангу запасу Військово-морських сил ЗСУ і стратегічний експерт консалтингової компанії Соната; Анатолій Храпчинський, директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил ЗСУ в резерві.