Чи можете ви уявити, як це було б — звільнити свій розум так, щоб відчути свободу, простір та віднайти внутрішній спокій?
Це питання споконвіку цікавило філософів і мудреців. І деякі з них дали на нього справді чудові відповіді. Внутрішня свобода можлива.
Сьогодні я запрошую вас виконати вправу на таку внутрішню свободу. Якщо вам коли-небудь доводилося відчувати гостру потребу у внутрішньому спокої та вмиротворенні, це дійсно варто спробувати.
Давайте розберемо цю вправу покроково.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Перший крок: зауважте, як ми створюємо неприємні почуття
Зауважте, як ми створюємо безліч неприємних почуттів щодо себе й інших. Це витвори нашого розуму — не «уявні», а реальні напруга та біль, які ми самі для себе створюємо.
Ось кілька прикладів, як саме ми це робимо:
— Ми постійно картаємо себе. Я був не таким продуктивним, як хотів би, тому почуваюся кепсько. Я не виправдав своїх очікувань, не займався спортом, не тримав усе під контролем, тож мені через це погано. Можливо, я був поганим батьком чи другом, тому й почуваюся відповідно.
— Ми створюємо очікування від себе, які змушують нас картати себе.
— Ми хочемо, щоб інші картали себе, бо вони не відповідають нашим очікуванням.
Внутрішня свобода можлива
— Ми не наважуємося щось зробити, бо вважаємо себе неспроможними. Ми уникаємо, відкладаємо і залишаємося в межах зони комфорту через страх виявитися некомпетентними.
— Ми дуже тривожимося, бо нас непокоїть, чи не вирішать інші, що ми недостатньо хороші. «Що вони про мене думають? Чи не здається їм, що я дурний, потворний, незграбний чи злий? Чи подобаюся я їм?»
Ви можете помітити, що очікування, які ми створюємо, змушують нас бути незадоволеними собою, незадоволеними іншими людьми, почуватися недостатньо хорошими. Ці очікування — ментальні витвори.
Ці витвори не є проблемою. Я просто прошу вас помічати їх.
Другий крок: зауважте, яким було б життя без цього
Спробуйте уявити, яким було б життя, якби ви перестали постійно змушувати себе почуватися погано.
Уявіть собі, що було б, якби у вас не було очікувань від себе? Від інших людей? Від світу?
Що було б, якби вам більше не довелося перейматися через те, що ви неспроможна або недостатньо хороша людина?
Я, коли уявляю момент без усього цього, відчуваю спокій. Немає хвилювань через те, як бути достатньо хорошим, — бо я вже достатньо хороший. Немає засудження інших людей — бо і вони достатньо хороші. Немає нічого, що дійсно необхідно зробити, бо цей момент теж уже є достатньо хорошим. Так спокійно!
Третій крок: спробуйте розвіяти або змінити ці ментальні витвори
Це неабияке мистецтво — помічати, коли з’являється якийсь із цих ментальних витворів, наприклад, очікування, або думка про те, що ви неспроможні, або ідея, що інші люди погані. Якщо ви можете помітити ментальні витвори, ви можете їх розвіяти. Або створити щось інше, що дасть вам змогу почуватися більш окриленими, спокійними або вдячними.
Хочу уточнити: я не кажу, що ви ніколи не повинні почуватися погано. Ми люди, у нас є емоції, і всі ці емоції нормальні. Але навіть коли емоції виникають, чому б не відпустити очікування, що ми мусимо почуватися інакше, і не прийняти цю емоцію просто такою, якою вона є, як частину моменту, ідеального саме таким, яким він є?
Якщо ви помітите якийсь ментальний витвір — очікування, бажання, щоб усе було інакше, ідею, що ви неповноцінні або хтось інший поганий — спробуйте змусити його зникнути. Зробити так, щоб уявний образ просто «пуф!» — і розвіявся.
Або спробуйте створити альтернативний уявний образ — який новий погляд на себе, іншу людину чи на цей момент допоможе це зробити?
Наприклад:
Вдячність. Ми завжди можемо знайти щось, за що варто бути вдячними, якщо уявимо, що цього не стало. Я можу відчути більшу вдячність за те, що маю близьких людей, якщо уявлю світ без них. Я можу навіть відчути більшу вдячність за існування тих, із ким маю політичні розбіжності, якщо уявлю світ без людства.
Співчуття. Це допомагає мені побачити в комусь, хто поводиться погано, того, хто страждає, тривожиться, переживає стрес. Це не виправдовує погану поведінку, але я можу відчути більше співчуття до цієї людини і більший внутрішній спокій, оскільки не буде потреби носити в собі образу.
Зв’язок. Коли я починаю засуджувати інших людей, я можу уявити, у чому ми з ними схожі. Якщо вони егоїстичні, чи можу я згадати, як і сам іноді буваю егоїстичним? Якщо вони неуважні, чи можу я згадати, як теж іноді буваю неуважним? Уявляючи, у чому ми схожі, легше відчути більший зв’язок з іншими.
Захоплення. Я можу уявити будь-який звичайний предмет або момент як щось піднесене та магічне. Це сповнює мене почуттям захоплення — який же дивовижний наш світ!
Цікавість. Коли я відчуваю байдужість, мені подобається намагатися уявити, що людина, яка зараз переді мною, чи ситуація, яку я зараз спостерігаю, це щось абсолютно нове, що я ніколи раніше не бачив. Так я не тільки відчуваю більший захват, але й можу поставитися з більшою цікавістю до цього дивовижного явища.
Це лише кілька прикладів — існує безліч способів змінювати свої ментальні витвори. І це може робити нас вільними у будь-який момент.
Звісно, іноді легше сказати, ніж зробити. Коли ми застрягаємо у своєму ментальному витворі й не здатні бачити нічого іншого, буває важко. Це нормально — ми не мусимо завжди бути вільними.
Також може бути непросто помічати, що ми застрягли в цьому, і нагадувати собі звільнитися. Може знадобитися багато часу і практики. Ця стаття не дає остаточного рішення, а лише вказує на механізм здобуття ментальної свободи.
Ви також можете помітити певний внутрішній спротив такому звільненню. Можливо, воно здається вам у чомусь неправильним або нереалістичним. Це також ментальний витвір, і це чудово, що ви його створили! Ми захищаємо власні витвори зазвичай тому, що будь-яка альтернатива здається нам якоюсь «не такою».
Як би ви не сприйняли цю методику, я бажаю вам миру та свободи.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад та публікацію колонок Лео Бабаути. Републікацію повної версії тексту заборонено.