Щорічний Петербурзький міжнародний економічний форум (ПМЕФ), що проходив у Росії з 3 до 6 червня, давно втратив своє первісне призначення — залучати зарубіжних інвесторів і демонструвати успішні спільні проєкти Росії з західними корпораціями, яких колись приваблювали низькі податки. Усі розмови про інвестиції на форумі цього року звучали особливо непереконливо. Особливо з урахуванням того, що напередодні Росстат опублікував дані, згідно з якими вкладення в основний капітал у першому кварталі 2026 року скоротилися на 14,3% порівняно з аналогічним періодом минулого року.
Міністр економічного розвитку Максим Решетніков спробував представити це падіння як статистичну аномалію, що не відображає реального стану економіки, і запевнив, що ситуація з часом «вирівняється». Однак на ключових майданчиках форуму старанно обходили стороною питання про масштаби і тривалість рецесії, що розгортається.
Настільки старанно, що навіть цілком лояльні до влади ЗМІ
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
дозволили собі критикувати відірваність дискусій від економічної реальності на тлі обвалу інвестиційної активності. Деякі спостерігачі побачили в темі форуму — «Прагматичний діалог: шлях до стабільного майбутнього» — натяк на можливе пом’якшення кремлівського курсу щодо війни проти України. Однак сам порядок денний і тональність форуму швидко і рішуче розвіяли такі надії.
Головний виступ Володимира Путіна не залишив жодних сумнівів у тому, що на сигнали про деескалацію чекати не доводиться. Ба більше, своєрідним прологом до його промови стали українські удари безпілотниками вранці в день відкриття форуму.
Гості, які прибували на захід, могли спостерігати над містом густий стовп диму. Атаки на нафтові термінали, що передували початку форуму, стали частиною поточної української кампанії проти російської енергетичної інфраструктури. Її наслідки вже відчутні в багатьох регіонах Росії, включно із Санкт-Петербургом, де фіксують перебої з паливом на автозаправках. 3 червня українські безпілотники також уразили корвет Балтійського флоту Бойкий, який перебував на ремонті в сухому доці Кронштадта.
Усі розмови про інвестиції звучали особливо непереконливо
За наявними даними, Кремль рекомендував російським ЗМІ мінімізувати висвітлення цих атак. Проте Путіну довелося торкнутися цієї теми. Він заявив, що лише окремі безпілотники іноземного походження змогли досягти цілей, підкресливши перевагу російської системи протиповітряної оборони над українською.
Однак уже в останній день форуму новий наліт українських дронів на Санкт-Петербург, під час якого було уражено військово-морський арсенал і конструкторське бюро підводних човнів, поставив ці твердження під сумнів.
Головний посил виступу Путіна зводився до того, що війна розвивається на користь Москви і її армія щодня продовжує наступ. Зокрема, він заявив, що російські війська нещодавно взяли під контроль близько 2440 квадратних кілометрів території — твердження, вельми далеке від реального стану справ.
Відповідаючи на відкритий лист Володимира Зеленського з пропозицією припинити вогонь і провести особисту зустріч, Путін обмежився зверненням до російських військових: «Працюйте, брати». Пізніше він докладно пояснив відмову від зустрічі з українським президентом, заявивши, що Київ нібито намагається уникнути неминучої поразки.
У листі Зеленського від 4 червня підкреслювалося, що сама природа війни стрімко змінюється. Цікаво, що схожі міркування звучали і з боку Путіна, який говорив про «нову якість» бойових дій. Однак якщо російський лідер описує ці зміни досить розпливчасто, то навіть найвойовничіше налаштовані російські коментатори вже не можуть ігнорувати наслідки українських атак середньої дальності, які перетворили сухопутний маршрут постачання Криму на справжню «дорогу смерті».
Паралельно з цим далекобійні українські удари дедалі сильніше підточують російську економіку, а прискорене впровадження безпілотних наземних платформ і бойових роботів забезпечує Києву нові тактичні переваги на полі бою.
Зміна динаміки війни на користь України робить питання переговорів для Москви дедалі актуальнішим. Зеленський підкреслює, що очікувати повернення уваги США, яка зараз прикута до Ірану, безглуздо. Путін, навпаки, продовжує посилатися на нібито досягнуті домовленості з Дональдом Трампом на саміті в Анкориджі в серпні 2025 року, незважаючи на те, що Вашингтон заперечує наявність будь-яких угод щодо передачі Росії повного контролю над Донбасом.
Основний тягар підтримки України сьогодні несе Європа. Одночасно європейські країни готуються відкрити нове «вікно для діалогу» з Москвою. У цьому контексті 7 червня Зеленський вирушив до Лондона на переговори з лідерами Великої Британії, Франції та Німеччини. Путін начебто демонструє інтерес до цих ініціатив, однак тут же обмовляється, що Європа не може бути посередником у переговорах, оскільки цілком і повністю підтримує Україну.
Ці суперечливі сигнали, очевидно, покликані посилювати розбіжності всередині Євросоюзу, особливо на тлі побоювань із приводу можливого скорочення американської військової присутності в Північній Європі. При цьому російське стратегічне планування дедалі частіше розглядає саме північноєвропейський напрямок як найімовірніший театр потенційного протистояння з НАТО.
Однак одержимість Путіна бажанням підпорядкувати Україну і домогтися перемоги в протистоянні з Європою дедалі помітніше розходиться з настроями бюрократичних і ділових кіл, які з'їхалися в Санкт-Петербург у надії отримати якусь практичну користь і хоча б частково «окупити» дорогі вхідні квитки.
Для Путіна сама їхня присутність слугувала підтвердженням лояльності — тієї самої лояльності, яку російські еліти демонструють уже багато років і продемонстрували і цього разу. Але на тлі ударів українських безпілотників у цій ретельно зрежисованій виставі оголилися непривабливі тріщини.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікація повної версії тексту заборонена.