Результат вже є. До яких обстрілів готується Україна цієї зими

Ми не готуємось, ми завжди в готовності, 24/7. Ми лише очікуємо на озброєння, яке нам обіцяють партнери. Бо зараз є пряма залежність від наших партнерів щодо поставок систем, боєприпасів до них, зокрема, зенітних керованих ракет. Так само боєприпасів до тих же Гепардів. Цей процес постійний, невпинний, він іде не так швидко, як би нам того хотілося, повільно.

Але бачимо додаткові системи NASAMS, про які оголошував президент. Є оголошення від наших західних партнерів (ми його вже підтвердили), що в нас є гарні результати бойового застосування на полігоні у Сполучених Штатах зенітних ракетних комплексів Бук-М1, які переобладнані під американські ракети, які можуть посилити нашу протиповітряну оборону.

Є дефіцит радянських ракет. Бук-М1, С-300 — це те, що є лише в Росії і можна взяти. Ми вже від країн Заходу і так багато отримали цих ракет, якими ми захищаємо наш повітряний простір. Ми ще ними продовжуємо його захищати, але все ж потрібно шукати кроки, шляхи, такі як схрещення радянського з американським. Вони захищають, нехай і на невеликому радіусі. Ракети Sea Sparrow зможуть допомогти захистити об'єкти критичної інфраструктури передусім.

Ця система вже є в Україні, вже не одну повітряну ціль нею збито

Поки що в нас є два дивізіони Patriot на бойовому чергуванні, буде і третій, і системи IRIS, і, можливо, додаткові Гепарди. Але з часом. Поки що про терміни не може йтися, бо терміни ніхто ніколи і не оголошує. По факту, коли він уже з’являється, про це говорить керівництво держави, що у нас є додаткові системи. Але те, що він буде, це точно. А коли, як… Давайте без конкретики. Те, що люди навчаються зараз і на Patriot — факт; і навчаються люди в Іспанії на системі HAWK. Ця система вже є в Україні, вже не одну повітряну ціль нею збито. Було багато скептиків щодо цього комплексу HAWK. Але нам не обирати. Нам зараз дійсно потрібна велика кількість, як Буків, підлаштованих під американські ракети, так і системи HAWK, які хоч і є морально застарілими (вони приблизно такого ж віку як і радянський комплекс С-125), але вони дещо модернізовані. І вже показують результат в Україні.

Наскільки багато Patriotів готові надавати нам наші західні партнери — це запитання не до мене. У нас є Рамштайн, є 50 країн, які зголосилися підтримувати Україну. Patriot мають на озброєнні чимало країн. У Японії, подивіться, за відкритими джерелами, скільки тих Patriot стоїть. Є у США. Але кожна держава дбає про власну національну безпеку. Ну не можна зняти свою ППО і віддати Україні або іншій країні, яка дуже того потребує. Дають, що є. Корім того, система — це одне, а ракети — дійсно дороговартісні. Розумієте, скільки коштує ракета, яка може збивати Кинджал? Це мільйони доларів за одиницю. Тому питання постачання ППО не буде швидким. Про це давно всі говорили.

Німеччина виготовляє для нас IRIS-T — найновітніші комплекси, які сьогодні є на озброєнні Повітряних сил. І те, що закладено близько трьох мільярдів євро на ще три системи для України, — це дуже великий плюс. Бо радар IRIS — один із найкращих на сьогодні. Він бачить дуже деталізовано будь-яку невелику повітряну ціль, може працювати у взаємодії з різними комплексами. Тобто може давати інформацію на Patriot, на NASAMS. Це дуже важливо для нашої країни, аби у взаємодії працювали різні західні системи і навіть під'єднували до них і радянські системи. Тому що система протиповітряної оборони — це дуже складна система, яка повинна працювати як один єдиний організм на отримання даних, супроводу цілей і їхнє знищення.

Щодо більш конкретних питань. Ми будемо в будь-якому випадку забезпечувати наші Повітряні сили всім західним. Patriot буде одним із основних комплексів на озброєнні Повітряних сил. Питання в тому, скільки нам дадуть партнери. Мабуть, мають говорити вони самі. І публічно ця інформація буде виголошуватися все ж від них. Але ППО, як то кажуть, багато зараз не буває. Всі країни нарощують виробництво. Зокрема Німеччина та США запустили додаткові потужності для виготовлення ракет і комплексів.

До повномасштабної війни на території нашої держави, побутувала думка, що буде достатньо літаків-перехоплювачів, як F-16, для того, аби забезпечити прикриття повітряного простору. Війна в Україні показала, що це далеко не так. Потрібні системи, здатні перехоплювати і Кинджали, і балістичні ракети Іскандер. Тому нарощують потужності виробництва і Франція, і Німеччина, і США будуть робити більше ППО і для себе, і для нас.

Високопосадовці говорили про те, що на нас чекає дуже важка зима. Зокрема, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба сказав, що ми готуємося до найжахливішої зими в історії. І коли мене запитують — який найгірший сценарій обстрілу можемо ми розглядати, то я кажу, що ми не розглядаємо сценарій. У нас є відповідні ризики та загрози. Ми враховуємо, які має засоби противник. Нічого не змінилося з того, що було минулого року. У них є літаки стратегічної авіації, літаки дальньої авіації, кораблі Чорноморського флоту (чи як тепер називають флотилії). Тому потрібно розуміти, що загроза все одно є.

Це дуже відчутний удар по Кремлю, що Чорноморський флот відігнано в Новоросійськ і на Азов’я десь, де вони ховаються — подалі від меж досяжності наших Сил оборони. Це дуже круто. Але водночас у них достатньо носіїв для того, щоб запускати Калібри звідти. Не так багато Калібрів, порівняно з ракетами Х-101, випускали минулого разу: десь один до трьох приблизно. Ми маємо розуміти, що загроза Калібрів теж буде. І буде загроза ракет типу Х — Х-101. І Шахеди.

Тому до чого готуватись? До того, що було минулого року. Ворог буде, ймовірно, намагатись вражати різні об'єкти на території нашої держави такими собі комбінованими, як їх називали вже, ударами. Я їх називаю так: [удари] різними типами озброєння.

Ми бачили минулого року, коли були атаки наших об'єктів різних — і інфраструктурних, і військових — фактично 11 різних засобів повітряного нападу. Це стосується крилатих ракет повітряного, морського, наземного базування і ударних БПЛА. Ворог намагається масовано це робити. Це не нова тактика. Зрозуміло, що коли ти великою кількістю атакуєш, то реагування і, відповідно, засобів для протидії є менше. І ворог може досягати результату.

Ворог промацує нашу протиповітряну оборону, дивиться на наші слабші і сильніші сторони. Сили оборони теж, відповідно, мають робити висновки з цього. І роблять висновки. І підсилюються тими засобами, які сьогодні в наявності, що нам партнери допомагають адаптувати до радянських систем (американські ракети); і мобільними вогневими групами — як же без них. Це те, що сьогодні, як не крути, теж підсилює нашу ППО. Якщо цих мобільних груп на одному квадратному кілометрі буде декілька, ще й оснащені більш-менш потужними крупнокаліберними кулеметами, ПЗРК, зенітними гарматами, з тепловізійним обладнанням (лазерні приціли, прожектори для цілевказання) — це збільшує їхню ефективність, особливо в нічний час. Це вимушений крок, на який йде військове керівництво, щоб всі Сили оборони змогли захистити країну всередині.

Ми почули заяви і очільника ГУР Кирила Буданова, і нового міністра оборони Рустема Умєрова: Україна має намір цієї зими відповідати на такі атаки. На це скажу, що гарна є приказка в Росії та й в Україні, мабуть — клин клином вибивають. А чому ні? Ми маємо певні джентльменські зобов’язання перед нашими партнерами, що ми не застосовуємо ті ж ракети Storm Shadow чи SCALP, ATACMS чи інші типи озброєння по російській території — географічній, в рамках 1991 року. Нічого нам не забороняє визволяти свою землю, застосовуючи американське озброєння чи європейських країн.

Але Україна, як бачите, йде… Теж розвивається наша оборонка — це приємно. Я дуже, чесно, скептик щодо нашої оборонки, бо я вже 30 років в армії. І я не бачив упродовж своєї служби серйозних кроків, тому що ця галузь не фінансувалася. Колаборанти при владі, фактично, зрадники України на високих державних постах. Тому цей процес завжди буксував. Був у армії більше бюджет проїдання, а не бюджет розвитку. І такі проєкти, як ATACMS, як авіабудування чи зенітно-ракетні системи, які і Південмаш, і КБ Луч хотіли пропонувати — це викликає лише певний скептицизм в цьому.

Але є і гарні розробки. Є той самий Нептун, Стугни, є артилерія, є БПЛА галузь, яка сьогодні розвивається. От до неї я і підходжу. Це те, що на часі. Це те, що дуже і дуже потрібне. Починаючи від звичайних FPV-дронів. Уже Росія їх виносить з волонтерства на державний рівень. Тобто вони розуміють, що це ефективно. FPV-дрони десятками тисяч у них уже є. Думаю, що це необхідність для України.

Ми маємо більше можливостей співпраці з нашими західними партнерами. У нас є доступ до технологій, ресурси потрібні. Треба в цьому напрямку йти далі. Але не FPV-дронами єдиними. Дрони ударного типу здатні вражати російські об'єкти далеко в тилу. Це на часі. Це те, що клин клином, як то кажуть. Shahed б’ють. Нам треба щось подібне, і в масовому виробництві.

Російське ППО не таке вже і потужне. Так, в них розробки доволі сучасні — Буки трьох модифікацій, С-350, С-400 Тріумф, Панцирь, Тори різних модифікацій. Але ж територія Росії доволі розтягнута, велика. Чимало ППО було знищено уже нашими Силами оборони. До цього долучились усі — і Повітряні сили, і Сили спеціальних операцій, Служба безпеки України, ГУР. Усі, хто міг нищити, нищили російське ППО будь-якими підручними засобами, які були. Навіть з квадрокоптерів. Тому маємо розуміти, що маємо створювати власну зброю. За допомогою партнерів чи ні, але створювати і вражати їхні об'єкти.

Повну версію інтерв'ю із Юрієм Ігнатом слухайте на Radio NV: