Головною новиною останніх днів була начебто домовленість про можливу зустріч президента України з правителем Росії без вказання місця, часу та інших подробиць. Заяву про це зробив американський президент, додавши: «За тиждень-два ми дізнаємося, чи буде кінець війни». Після чого весь світ почав чекати реакції Москви, а її немає. Відповідно, немає підстав вважати, що Путін виконає свою обіцянку.
Ми вкотре бачимо, що агресор затягує перемовний процес. Ба більше, затягування процесу стає його стратегією, яка дає певні дивіденди. Ще на Алясці Дональд Трамп пішов на поступки Путіну і зняв вимогу припинення бойових дій. Вже під час зустрічі з Володимиром Зеленським та європейськими лідерами президент США висловив дуже спірне припущення: досягти угоди про мир можна і під час бойових дій. Таким чином, перед агресором відкривається можливість вести війну під акомпанемент розмов про угоду.
Вести війну під акомпанемент розмов про мирну угоду
Президент Фінляндії Александер Стубб дав чудову характеристику намірам кремля: «Путін хоче, щоб Росію сприймали як наддержаву, він прагне розколоти Захід і прагне заперечити суверенітет України».
Затягування перемовних треків надають Москві можливість весь цей час маніпулювати політиками. Якщо Трамп вже кілька разів відмовлявся від власних попереджень та ультиматумів, то що заважає і надалі скористатися його схильністю змінювати свою думку прямо під час зустрічей? Крім того, натяки на швидкий мир дозволяють Росії вдаватися до маніпуляцій не тільки на міжнародній арені, а й створювати хибні очікування всередині України.
Про реальні наміри Кремля можна судити з тональності висловлювань різних російських пропагандистів — це своєрідне підсвідоме кремлівського керівництва. Так звані «z-канали», коментуючи раут у Білому домі та анонсовані Трампом майбутні події, пишуть, що можливі переговори Путіна віч-на-віч з Володимиром Зеленським ставлять руба проблему безпеки російського диктатора.
Висловлюються припущення, що якісь документи можуть бути намащені отрутою… З цієї маячні, звісно, важко зробити висновки про подальший дипломатичний сюжет, але ясно, що російський правитель не хоче залишати своє лігво.
Ще раз варто наголосити: ми не знаємо, як будуть розгортатися події. Вочевидь, існує кілька сценаріїв, найбільш підступний з яких — довга війна на виснаження під супровід гучних, нав’язливих, системних натяків на миттєве припинення вогню та мирну угоду.
Ми маємо бути готові до нього і ми готуємось до нього — всі наші зусилля спрямовані на те, щоб бити ворога та планувати свою бойову роботу на місяці, не відволікаючись на мрії про швидкий мир.
Недарма у Кремлі переймаються своєю безпекою. Зло запрограмоване на самознищення. Рано чи пізно конструкція під назвою «російська федерація» завалиться і поховає під своїми уламками всіх топ-упирів. Слава Україні!
Текст опубліковано з дозволу автора