Хоча багато коментаторів уже розмірковують про можливість мирних переговорів у найближчі місяці, насправді мало що вказує на те, що президент Росії Володимир Путін зацікавлений у врегулюванні шляхом переговорів. Українські воєначальники, звичайно ж, не розраховують на перепочинок у бойових діях і готуються до четвертого року наймасштабнішої війни в Європі з часів Другої світової.
Росія мала ініціативу на полі бою протягом усього 2024 року і зуміла просунутися на різних ділянках приблизно тисячокілометрової лінії фронту війни. Хоча Москві не вдалося досягти якихось значущих результатів, відносно невеликі успіхи минулого року ознаменували собою зрушення порівняно з практично нерухомою лінією фронту 2023 року. Якщо не усунути глибинні причини цього російського прогресу, армія вторгнення Путіна може домогтися рішучішого прориву наступного року.
Успіхи Росії у 2024 році багато в чому можна пояснити тактичною і технологічною адаптацією, проведеною після ранніх етапів війни. Водночас Москві вочевидь допомогла низка проблем, із якими зіткнулися українські військові: брак військ, неефективне керівництво і невизначеність із поставками. Виживання України як держави тепер може залежати від здатності країни розв’язати ці проблеми в найближчі місяці.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Україна розпочала війну в лютому 2022 року, маючи у своєму складі велику кількість високоефективних солдатів, які набули цінного досвіду за попередні вісім років спорадичних бойових дій проти кремлівських сил на сході України. Ці досвідчені воїни зіграли ключову роль у перших успіхах України, застосувавши часто новаторський підхід до війни, який допоміг звести нанівець перевагу Росії у вогневій потужності.
Більш творчому українському підходу Росія протиставила чисельну міць
Більш творчому українському підходу до ведення бойових дій Росія протиставила чисельну міць. У вересні 2022 року Путін оголосив першу в Росії з часів Другої світової війни мобілізацію. Це різко збільшило чисельність російських військ в Україні та поклало початок тактиці «людських хвиль», яка уможливила подальші успіхи Москви.
Тим часом важкі втрати України з 2022 року позбавили багато армійських підрозділів найдосвідченіших бійців. У багатьох випадках це призвело до різкого зниження боєздатності. Велика кількість перспективних молодих українських офіцерів, які мали піднятися службовими сходами до вищих командних посад, натомість були вбиті, поранені або просто виснажені майже трьома роками безперервних боїв.
Нині українські військові стикаються з усе більшими труднощами при наборі нових військовослужбовців для поповнення поріділих лав. Почасти це пов’язано з деморалізувальним впливом постійно високих втрат і відсутністю перспектив демобілізації при продовженні бойових дій. Це також відображає зниження довіри до якості українських воєначальників і стурбованість постійним дефіцитом зброї та боєприпасів.
Зміни в мобілізаційних правилах України, запроваджені навесні 2024 року, не змогли належним чином усунути основні причини дедалі більшої нестачі людської сили. Натомість торік було зафіксовано рекордний рівень дезертирства, що ще більше підірвало українську оборону, яка й так слабшає. Якщо не вжити заходів, щоб повернути цю тенденцію назад, наслідки для України можуть бути катастрофічними.
Дедалі гостріші проблеми, з якими стикається українська армія як у кількісному, так і в якісному плані, вимагають спільної відповіді з боку України та її союзників. Це має включати в себе поліпшення підготовки піхоти й офіцерів, заходи з викорінення неефективних командирів і посилення координації між підрозділами, а також значне збільшення потоків військових постачань від міжнародної коаліції, що підтримує українські військові зусилля.
Це вимагатиме тіснішої співпраці та припинення нинішніх взаємних звинувачень між Україною та її партнерами. Останніми місяцями офіційні особи в Києві намагалися перекласти відповідальність за свої проблеми на відсутність достатньої міжнародної військової допомоги, тоді як союзники, включно зі США, почали ставити під сумнів мобілізаційну стратегію України та закликати до зниження віку новобранців. Ця гра в пошук винних мало сприяє розв’язанню все потужнішої кризи в українських збройних силах.
Після того як наступного місяця виповниться три роки з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну, стане зрозуміло, що політика, яку проводять у Києві та інших західних столицях із 2022 року, більше не працює. Кадрові проблеми України неможливо вирішити, покладаючись тільки на патріотичні почуття і сильний бойовий досвід. Очевидно, що потрібен систематичніший підхід до навчання й оснащення нових військ, який мають супроводжувати заходи щодо поліпшення керівництва та підзвітності в українських збройних силах.
Аналогічним чином, розрізнені поставки зброї не переконають Росію припинити вторгнення. Тривалі дебати і регулярні затримки, які характеризують міжнародну військову підтримку України з 2022 року, багато в чому переконали Путіна в тому, що в кінцевому підсумку він зможе переграти Захід.
Кремлівський диктатор стикається з проблемою нестачі кадрів на тлі катастрофічних російських втрат. Однак він може закликати на допомогу населення, яке більш ніж учетверо перевищує населення України, а також може дозволити собі залучати добровольців за допомогою великих грошових заохочень. Нещодавнє долучення понад десяти тисяч північнокорейських військовослужбовців іще більше послабило тиск на російських армійських рекрутерів.
Якщо партнери України дійсно хочуть змінити настрої в Москві, вони повинні взяти на себе набагато довгостроковіші зобов’язання з надання Києву військової підтримки і продемонструвати свою рішучість перемогти Росію на полі бою. Війни на виснаження, подібні до нинішньої російсько-української війни, виграють і програють завдяки використанню переваги в ресурсах. На папері Захід має колективне багатство і технологічні можливості, щоб повністю здолати Росію. Однак через майже три роки після початку повномасштабного вторгнення підтримка України з боку Заходу, як і раніше, стримувана розмовами про компроміс і страхом перед ескалацією. Путін інтерпретує це як слабкість і ще більше надихається.
Наразі Україна перебуває у стані перегонів із часом для того, щоб вирішити низку ключових проблем, які загрожують підірвати військові зусилля країни і принести Путіну історичну перемогу у 2025 році. Підтримка зусиль Києва — нагальне завдання для європейських лідерів, і воно також має бути в списку пріоритетів для нової адміністрації Трампа.
Дональд Трамп присягнувся покласти край війні, але він, найімовірніше, виявить, що Путін не бажає вступати в переговори, якщо Сполучені Штати не зможуть підірвати його впевненість у перемозі і значно зміцнити переговорні позиції України.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Atlantic Council. Републікація повної версії тексту заборонена.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV