«Ігнорування цих проблем призвело до того, що ворог за 3 км від ключової агломерації на Донбасі». Розмова з Юрієм Бутусовим

— Насамперед необхідно планування бойових дій і необхідно вибудовувати ту тактику, ті операції проводити, які у нас можуть бути планово забезпечені поповненням людьми і озброєнням. Тому що у нас відчувається на багатьох ділянках фронту такий розрив між постановкою завдань і забезпеченням цих завдань.

Для того, щоб ефективно виконувалися бойові завдання, має бути відпрацьоване планування, має бути вибудована тактика, система застосування, планове поповнення людьми, планове поповнення озброєнням, дронами, забезпеченням. Усім.

У сучасній високотехнологічній війні без такого планування неможливо ні знижувати свої втрати, ні збільшувати втрати ворога. І проблема планування найбільш відчутна у військах, знизу до верху.

— Ми побачили дуже багато змін протягом цього місяця: у нас новий міністр оборони, в нас новий головком Збройних сил України. Якщо говорити про забезпечення військових, то ми побачили, як Арсен Жумаділов, який очолював одразу дві агенції - Державний оператор тилу та Агенцію оборонних закупівель — пішов зі своєї посади. Зараз там виконуючий обов’язки, має бути проведений конкурс. Наскільки це впливає на те, що відбувається безпосередньо на лінії фронту? Як це впливає на те, яку форму має протистояння з нашим ворогом?

— Я вам скажу, що основне, що відчувається на фронті: немає взагалі ніякої відповідальності за забезпечення військ. Кожен день я, наприклад, вирішую питання — як для свого підрозділу, так і для суміжників — насамперед щодо забезпечення. Наприклад, Мавіками, матрацами, розвідувальними коптерами, пропелерами, генераторами, антенами. Тобто це є основна зараз проблема, яка є у різних підрозділів.

У мене в підрозділі вона вирішується. У суміжників, з якими ми спільно діємо, таких можливостей просто немає. А ми працюємо всі разом в одній смузі. І це такий розрив між великими обіцянками, великими планами, які інколи ти чуєш, слухаєш у засобах масової інформації, і банальної нестачі розвідувальних коптерів — якихось примітивних, які можна купити на комерційному ринку, і обладнання для них. Все починається з цього.

Звичайно, що ці питання необхідно вирішувати. Все це має бути проблемою не лише для військ, для виконавців, тих, хто робить війну своїми руками. Але і для тих, хто її планує зверху.

— Ми маємо поговорити, звичайно, про Донеччину, що там відбувається. Очевидно, що це один з пріоритетів нашого ворога. Ми бачимо, що Костянтинівка вже, мабуть, перейшла в так звану сіру зону. Ви писали про те, що, наприклад, Андрій Білецький, генерал, командувач 3-го армійського корпусу, міг би змінити ситуацію. Уже є рішення, що будуть створені два угруповання, і в цих угрупованнях — два командири, ми говоримо про Андрія Білецького, Дениса Прокопенка. Що це означає, як це правильно трактувати?

— Насамперед необхідна швидкість в плануванні і в управлінні на оперативному рівні.

Очевидно, що у нас не була завершена, на жаль, не була реалізована в повному обсязі реформа армійських корпусів. Армійські корпуси, як інструмент управління й організації бойових дій, не були повністю на більшій частині фронту сформовані, організовані, вони не були укомплектовані і забезпечені.

Тому, на жаль, армійські корпуси — більша частина — мають свої власні організаційні проблеми і не можуть повноцінно вести бойові дії.

Плюс друга проблема — це самостійність в плануванні і проведенні операцій у командирів цих корпусів. У нас, на жаль, продовжується практика — вона продовжується і зараз — коли на всіх рівнях дуже часто є інформація, коли люди бояться доповідати реальну обстановку. Зі своїх причин: політичних, щоб їх не зняли з посади. На жаль, це відбувається на багатьох ділянках фронту.

Тому командир насамперед повинен мати довіру до себе, він повинен відповідати за свої дії, бути впевненим, що в нього є певна свобода маневру, що йому довіряють. Він повинен мати необхідний інтелектуальний рівень, безумовно, для того, щоб відповідати своїй посаді, а не бути призначеним просто за вислугу або тому, що він чийсь знайомий чи хороший старий друг.

Тобто є комплекс проблем. На напрямку головного удару противника ігнорування цих проблем призвело до того, що ворог вийшов на околиці Слов’янська. Три кілометри — до ключової агломерації на Донбасі. Безумовно, контроль і оборона Слов’янська і Краматорська на цьому етапі — це ключовий пункт всього Донбасу, всього, що відбувається на фронті.

Ми розуміємо, що в таких умовах, коли ворог вже на околиці міста, рятувати його можна тільки, якщо ми насамперед покращуємо управління і організацію. На цій ділянці був один такий командир, який має певні повноваження, певні ресурси, за словами й рішеннями якого стоять боєздатні підрозділи. Це був і є Андрій Білецький.

Зараз замість одного корпуса, він є командиром 3-го армійського корпусу, створено угруповання військ, які увійдуть, якщо дивитися на карту, на попередні повідомлення, до трьох армійських корпусів, які якраз обороняють район Слов’янськ-Краматорськ.

Безумовно, призначення Білецького дозволить стабілізувати оборону, організувати більш чітке планування, взаємодію між цими трьома корпусами, організувати маневр сил між ними, організувати більш злагодження дії, щоб більш гнучко реагувати на противника.

Ворог намагається діяти гнучко під час наступу. Зустрічаючись зі спротивом, наприклад, на напрямку, на ділянці однієї з бригад, удар переноситься на сусідню. Потім ще й ще. Ворог шукає слабкі місця.

Ворог інколи б'ється в лоб, а інколи намагається обійти. Для того, щоб можна було весь цей маневр блокувати, знищувати, для цього необхідно, щоб у нас була така сама свобода маневру в обороні, щоб ми так само працювали на випередження потенційних загроз і завдавали ураження противнику.

— Повертаючись до тієї проблеми, яку називають однією з основних в українській армії - це питання брехні і питання того, що неправдиві дані доносяться до Генштабу, до головкома. У мене була можливість буквально цього тижня поспілкуватися з людиною, наближеною до Генштабу. Почув я таку інформацію, яку, звичайно, треба перевіряти. За попереднього головкома, ми говоримо про Олександра Сирського, нібито були щоденні наради, по дві години вони тривали, де Олександр Сирський з командувачами всіх напрямків і командувачами корпусів з’ясовував, що й кому потрібно. І, звіряючи різні дані, міг зрозуміти, хто говорить правду, хто, можливо, правду трошечки коригує. Зараз нібито знову Михайло Драпатий хоче створити одну точку входу, в яку буде стікатися вся інформація і через цю точку входу отримувати всі необхідні дані. Та людина, з якою я спілкувався, говорила про те, що це небезпечно, тому що брехні буде більше, це великі ризики. Що ви знаєте про цю систему? Чи справді є можливість інституційно чи, можливо, структурно побороти те, щоб нагорі були всі насправді правдиві дані щодо того, що відбувається на фронті, про всі проблеми, про всі негаразди?

— Для того, щоб мати правдиві дані про ситуацію на фронті, немає ніяких перепон. Достатньо простого організаційного рішення. Достатньо просто перевіряти інформацію, яка подається. І тих, хто подає інформацію неправдиво, знімати з посад, а тих, хто подає правдиву інформацію, тримати на посадах, нагороджувати або просувати наверх.

Як тільки такі рішення почали б ухвалювати, то бажання подавати неправдиві доповіді, воно б миттєво зникло. Нічого тут такого складного немає. Це просто треба робити.

У нас основна проблема — як в армії, так і в державі - що між красивими словами, правильними гаслами, і їх реалізацією кожного дня, величезна, на жаль, [іноді] нездоланна просто прірва.

Зараз з тими доповідями в армії щодо реальної обстановки, я коли чую… Керівництво країни буквально позавчора заявило, що у нас на фронті справи непогані: ми 990 кілометрів втратили, але над 880 кілометрами відновили контроль. Я коли думаю, що хтось таке розповів і таке доповів — ці люди абсолютно ніякої відповідальності за свої слова і доповіді не несуть.

Ця інформація, м’яко кажучи, занадто оптимістична — я б так сказав, з того, що випливає. І коли я чую такі радісні оптимістичні доповіді, що у нас, мовляв, все добре — я бачу, що люди просто хочуть на багатьох рівнях зберегти свої посади, хочуть доповідати все в рожевому кольорі. Таким чином вони спотворюють реальну обстановку.

Оцей оптимізм, яким у нас переповнені засоби масової інформації, офіційні рапорти, він нам дуже сильно заважає. На жаль, оця брехня знизу дуже часто є бажанням догодити тим, хто вимагає позитивні доповіді зверху.