У радянських вождів, великих і маленьких, була традиція — звітувати своєму народу про успіхи та здобутки, справжні й вигадані, саме напередодні важливих державних свят. Чим більше свято, тим пафосніший звіт — щоб надихало! Певною мірою ця традиція зберігається й досі, а інколи, коли немає про що звітувати, вожді та вождині виправдовують своє існування оголошенням планів на майбутнє. До речі, в очах політиків майбутнє завжди виглядає неймовірно привабливо, але має стійку та невідворотну тенденцію деградувати, і коли перетворюється на сьогодення, дуже часто стає сірим та сумним.
Що не кажіть, а бюрократична традиція — це потужна сила. Відступити від неї складно, ось і минулого тижня, напередодні Дня Незалежності, влада спробувала надихнути народ новим планом захоплюючого майбутнього: Програмою дій Уряду. Раніше, якщо пам’ятаєте, наш світ тримався на трьох китах — «Армії, Мові та Вірі», тепер знадобилося вже «чотири опори»: «Безпека, Економіка, Гідність і Відновлення». Насправді одне не дуже відрізняється від іншого, бо яка ж безпека без армії, а гідність — без мови, віри та працюючої економіки?
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Щодо «Відновлення», яке додали в Програму, то нічого дивного: тема важлива і настільки збуджує усіх причетних, що просто мовчати і чекати, коли те відновлення почнеться, вже немає сил. Як закоханий нетерпляче чекає на зустріч з милою, так і архітектори майбутнього відновлення мріють про зустріч із трильйонними бюджетами.
Мріють про зустріч із трильйонними бюджетами
Отже, що по суті? Програма гарна, змістовна, включає аж дванадцять пунктів. Не знаю, чи має число «дванадцять» сакральне значення, символізуючи покликання дванадцяти племен, нащадків синів патріарха Якова, та початок чогось нового та всеосяжного, але автори стверджують, що згадали про всі «пріоритети, що охоплюють ключові напрямки урядових політик на 2025−2026 роки».
Опозиція та інші «злі язики» одразу ж зробили спробу розкритикувати план ще однієї перемоги, але невдало. По-перше, виборцям було не до нового плану — всі уважно спостерігали, чи вдасться на зустрічі в Білому домі хоч якось зі старим впоратися. По-друге, критикувати просто немає чого, настільки все гарно й правильно прописано: Україна нарощуватиме власне виробництво озброєння; Уряд до кінця року розпочне переговори про вступ до ЄС та бере на себе зобов’язання мінімізувати корупцію; вводиться мораторій на перевірки бізнесу на п’ять років; інвестиції будуть залучати; зарплати та пенсії піднімати; освітянам підвищать кваліфікацію, народу культурний рівень; а енергосистему традиційно підготують до опалювального сезону.
От скажіть, на милість, що тут критикувати?! Нічого, тільки хвалити, що й не забарилися зробити абсолютно незалежні експерти та аналітики, які в силу своєї наближеності до уряду та фінансованих ним аналітичних програм, краще за звичайних людей розуміють суть державних планів і завжди захоплено їх оцінюють.
Виникає лише одне єдине питання — оцей представлений план, потужний та всеосяжний, він передбачає, що війна ось-ось закінчиться, чи, навпаки, що триватиме роками? Чи, може, одне й інше? Бо якщо війна на роки, то, мабуть, деякі пункти, наприклад, залучення $5 мільярдів прямих інвестицій, навряд чи здійсненні. Ми й до війни стільки на рік не залучали, хіба що в «нульових», коли Україна ще була молода і на виданні. Та й мрія про «спільні підприємства зі світовими оборонними компаніями: Rheinmetall, BAE Systems, Thales», звучить не надто реалістично, адже ці компанії, насамперед, комерційні структури і виробляти свою продукцію під бомбами навряд чи планують. Приклад американської Flex в Мукачеві не надто надихаючий.
Необхідність широкомасштабного відновлення теж викликає сумніви, особливо, коли регулярно чуєш сирену повітряної тривоги та гуркіт вибухів. Ну, хіба що, мова йде про об'єкти, без яких воююча країна просто не виживе, але навряд чи варто саме зараз акцентувати зусилля на «відновленні об'єктів культурної спадщини», що, безумовно, є важливою справою, але навряд чи критично необхідною в умовах війни.
З іншого боку, якщо автори програми вважають, що війна скоро припиниться, то виникає питання — а де брати гроші на всі ці плани? Я розумію, що за роки війни ми вже звикли до фінансової допомоги союзників, як чиновник до зарплати, і пишаємося отриманими мільярдами та рекордними резервами так, начебто ми їх заробили мудрою економічною політикою. До речі, якщо б самі заробили, то, мабуть, не витрачали б так бездумно на ілюзію макрофінансової стабільності, бо цей «долар по сорок» ще колись згадаємо незлим тихим словом. Мені здається, що із закінченням війни закінчаться і гроші донорів. Принаймні, ніхто не стане роздавати їх безумовно, як зараз, а виконання вимог демократичного Заходу — це не наша сильна сторона. Ми чудово розповідаємо про боротьбу з корупцією в планах та програмах, але ще краще захищаємо її на високому державному рівні. За таких умов, самі розумієте, вести мову про іноземні інвестиції дещо передчасно — гаслами приватного інвестора не спокусиш.
В цілому ж, що не кажи, а Програма гарна — гасла правильні і політично коректні. Всіх нащадків Якова згадали і кожному щось пообіцяли, хоч щось. Єдине, боюся, що не вдасться їй впоратися з тими бентежними часами, які переживає Україна, хоч з війною, хоч без. Мрії в програмі чудові, але протягом останніх десятиліть ми їх уже стільки раз промріяли, що від відчуття прекрасного майбутнього, яке дарує будь-яке мрійництво, геть нічого не лишилося. Слова навряд чи щось змінять. Потрібні справи, а їх немає! А так, раптом вибори, так хоч правильні гасла будуть напоготові.
Але, що б не казали злі язики, в користь від Програми точно є. Згадайте — ще зовсім недавно, при попередньому уряді, щоб на весь світ розповісти про перспективи фантастичного зростання треба було їхати на відновлювальну конференцію кудись в Лугано, Лондон чи Рим, і все це коштом платників податків та союзників, які нас підгодовують. Тепер, як з’ясувалося, ті ж оптимістичні байки можна розповідати вдома, що принаймні набагато дешевше! Що не кажіть, а перший результат є. Прогрес очевидний. Так що, бачите, песимісти, не даремно новий уряд призначили!