1. Fire Point виробляє багато ефективних засобів враження ворожих обʼєктів в глибині території РФ. Деякі знайомі мені практики навіть говорять, що вони найефективніші та дуже безпечні для пускових екіпажів (для прикладу можна взяти їх детонатори та порівняти з тим, що окремо купувало Міністерство оборони).
2. Успіх Fire Point, як і інших українських виробників дронів, серед іншого обумовлений тим, шо це приватні компанії. Бо все нове, що пробують виробляти державні структури, — це… погано. Мʼяко кажучи.
Тому націоналізація цю компанію просто вбʼє.
Чому? Бо як тільки менеджмент цієї компанії відчує на собі всю глибинну мудрість та справедливість державного корпоративного управління, він того ж дня збере речі і звільниться. Або через тиждень-місяць поїде в СІЗО через здійснення витрат без узгодження фінансового плану з якимось пи**юком з міністерства фінансів України, який буде кричати на нього: «А я вот не розумію! Ти мені спочатку поясни, навіщо вам ще один станок, коли ви ще перший не зламали, а потім я може й підпишу».
Краще піти шляхом продажу іншому приватному власнику
Тому приватна власність є обов’язковою умовою успіху виробника дронів (а з ним — і всіх нас).
Хоч і недостатньою.
3. Відповідно, можна зробити висновок, що націоналізація Fire Point — це дія не в інтересах нашої обороноздатності та держави.
4. Але є хороші новини! Ми не перші потрапили в таку ситуацію. До нас це робило багато інших країн. І є позитивний досвід їх вирішення.
Наприклад, шляхом продажу іншому приватному власнику.
Сподіваюсь, нам стане мудрості не знищити чергове власне досягнення на радість ворогу та шариковим.