Виступаючи 14 лютого на найбільшій у Європі конференції з питань безпеки в Мюнхені, держсекретар США Марко Рубіо виголосив промову, яка принесла полегшення лідерам усього континенту. На відміну від минулого року, коли віцепрезидент США Джей Ді Венс різко атакував європейську модель демократії, тон Рубіо був набагато більш доброзичливим і примирливим.
Він назвав Сполучені Штати «дитиною Європи», запевнивши європейських лідерів, що його країна має намір будувати новий світовий порядок разом із тими, кого він назвав «нашими дорогими союзниками і нашими давніми друзями». Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що ці слова її «дуже обнадіяли».
Але це не завадило Рубіо повторити, що, якщо знадобиться, США готові слідувати своїм новим шляхом самі. І хоча Рубіо стверджував, що його країна хоче оживити трансатлантичний альянс, він поставив під сумнів готовність і здатність Європи до цього.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Шок для лідерів Європи
Промова Рубіо підкреслила необхідний баланс, який держсекретар змушений зберігати між підтримкою політичних пріоритетів Дональда Трампа та запевненнями європейських партнерів. На відміну від багатьох інших представників адміністрації Трампа, він розуміє, що США мають діяти більш дипломатично щодо Європи, щоб досягти своїх зовнішньополітичних цілей.
Зовсім інша ситуація була з Джей Ді Венсом. Рік тому він різко розкритикував Європу за її міграційну політику і звинуватив уряди країн континенту в тиску на свободу слова і популістські партії. За його словами, головна загроза безпеці Європи виходила «зсередини», а не від Росії. Венс заявив, що Європа стала надмірно політкоректною і зовсім забула про фундаментальні цінності.
Промова Венса стала справжнім шоком для європейських лідерів, присутніх на конференції. Вони не були готові до такої різкої атаки, очікуючи, що він зосередиться головним чином на війні в Україні. І, звичайно, виступ Венса викликав схвалення в Москві, зокрема з боку колишнього президента і прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва, і став початком року бурхливих потрясінь у трансатлантичних відносинах.
Рубіо пом’якшив свій яструбиний тон щодо Росії
У тій своїй промові Венс повторював погляди Трампа на Європу. Але насправді ці погляди збігалися і з його власними. Віцепрезидент ніколи по-справжньому не поважав Європу. Про це стало зрозуміло із серії повідомлень, що просочилися у ЗМІ, якими Венс обмінювався з іншими американськими чиновниками зі сфери національної безпеки в березні 2025 року.
Коли Венс обговорював плани військового удару по хуситах у Ємені, які, за його словами, становили більшу загрозу для європейського судноплавства, ніж для американської торгівлі, він із досадою зауважив: «Мені набридло знову рятувати Європу». Хоча у своїх мемуарах 2016 року він писав, що поїздка до Великої Британії була його дитячою мрією, з часом Венс став переконаним євроскептиком.
Це різко контрастує з позицією Рубіо, який традиційно був прихильником Європи і трансатлантичного альянсу. Незважаючи на його жорстку ідеологію в зовнішній політиці, він ніколи не був ізоляціоністом і послідовно підтримував традиційні інститути колективної безпеки, такі як НАТО.
У 2015 році Рубіо заявив, що США мають дати жорстку відповідь на будь-яку російську агресію проти союзника по НАТО — Туреччини. А 2019 року він брав участь у двопартійній ініціативі, спрямованій на те, щоб жоден президент США не вийшов з альянсу НАТО. Він говорив: «Для нашої національної безпеки і безпеки наших союзників у Європі вкрай важливо, щоб Сполучені Штати продовжували брати участь у діяльності НАТО та відігравали в альянсі активну роль».
Цей підхід спочатку ставив Рубіо в опозицію до Трампа. Але після поразки останнього на президентських виборах 2020 року Рубіо переглянув свою стратегію і поступово завоював його довіру. Відтоді, як він увійшов у внутрішнє коло Трампа, його вплив тільки зростав. Сьогодні Рубіо обіймає посаду радника президента з національної безпеки і держсекретаря, маючи величезний вплив у зовнішній політиці.
Тонке балансування Рубіо
Для того щоб набути такого значного впливу, Рубіо довелося бути ідеологічно гнучким. У Латинській Америці, де його жорстка позиція щодо соціалістичних режимів багато в чому збігається із зовнішньополітичними цілями Трампа, Рубіо перебуває в авангарді і визначає інтереси США. Це включало тиск на усунення лідера Венесуели Ніколаса Мадуро, безкомпромісну позицію щодо Куби й тиск на Панаму з метою послабити вплив Китаю.
Але за межами Латинської Америки Рубіо віддає перевагу більш стриманому стилю спілкування. Він займається згладжуванням конфліктів, при цьому послідовно пояснюючи і зміцнюючи позиції Трампа.
Трамп віддає перевагу світу, в якому США діють самостійно та ігнорують міжнародний порядок, заснований на правилах. Це проявилося, наприклад, в американських ударах по ядерних об'єктах в Ірані у 2025 році та пізніших діях, пов’язаних із Гренландією й тиском на Європу щодо цього острова.
У січні Рубіо намагався знизити напруженість у відносинах із Данією, стверджуючи, що США хочуть лише купити Гренландію, а не втручатися у військовий спосіб, і наголошував, що питання обговорюватимуть на Мюнхенській конференції з безпеки.
Він також пом’якшив свій яструбиний тон стосовно Росії, — країни, з якою Трамп прагне вибудовувати тісніші відносини. Раніше, у 2016 році, Рубіо заявляв, що президент Росії Володимир Путін є найбільшою загрозою глобальній безпеці.
Ще 2024 року Рубіо хвалив хоробрість українців у їхній боротьбі з Росією, але у своїй мюнхенській промові він ледь згадав Україну, на яку Трамп тисне, наполягаючи на завершенні війни. Рубіо також не був присутній на зустрічі з європейськими союзниками безпосередньо перед конференцією, де обговорювали конфлікт в Україні, пояснивши це проблемами з розкладом. Пізніше, за повідомленнями, він дав президенту України Володимиру Зеленському певні запевнення в підтримці з боку США. При цьому він попередив, що для завершення війни Україні доведеться піти на серйозні поступки — що, тим не менш, стало кроком уперед порівняно з минулою критикою Венса, який узагалі ставив під сумнів доцільність витрачання мільйонів доларів США на захист «кількох миль території».
Зрештою, хоча промова Рубіо в Мюнхені була менш роз'єднувальною і шокуючою, ніж виступ Венса роком раніше, вона не відображає якихось значущих змін у зовнішній політиці США за Трампа.
Так, у США є деякі спільні інтереси з Європою. Але спільних цінностей у них немає.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Оригінал опубліковано на The Conversation