«Це щось серйозне». РФ таємно допомагає Ірану створити надзвукову зброю: що Москва отримає натомість — Данилов

По-друге, на відміну від багатьох інших публікацій про співпрацю Росії з ісламською республікою Іран, тут значно більше фактажу, що дає можливість стверджувати, що це такий факт, який має високу ймовірність бути реальністю, а не просто припущення.

Нагадаю, за останні три-п'ять років про форми і методи військової співпраці Росії з Іраном було дуже багато [сказано]. Підтверджених фактів мало, або взагалі ми користувалися чутками.

Тут вже вперше подане листування між двома сторонами: зокрема і технічна, і організаційна сторона цього процесу, подано графік поїздок російських інженерів до Ірану.

Я вперше, коли прочитав заголовок, подумав: доведеться коментувати чергову чутку. Бачимо, що ні. Це щось серйозне.

Чому це важливо, чому достатньо багато на цю тему зараз дискусій? Тому що потенційно Іран може отримати засіб, який може погрожувати авіаносним групам, американським авіаносцям, які є основною силою, яка здійснює проєкцію сили на ісламську республіку.

Як відомо, ще перед початком цієї сорокаденної війни, яка почалась в кінці лютого, американці вивели основні свої сили і засоби зі своїх найбільших баз у Перській затоці. Це Аль-Удейд в Катарі, величезна військово-морська база в Бахрейні, значною мірою також вивели сили і засоби з Еміратів, з Саудівської Аравії. Залишилися протиракетні і ППОшні компоненти, певні сили обслуговування, радари, але ударні засоби переважно були виведені. Якраз використовувалися авіаносці, як ось ці платформи, з яких завдавалися удари.

Потенційно іранці, якщо ця програма буде успішною, можуть погрожувати і таким чином значно знизити можливості США завдавати ударів по іранських об'єктах.

— Чи можуть Штати зараз втрутитися в ситуацію і запобігти створенню цих надзвукових крилатих ракет?

— Ми можемо тільки робити припущення щодо цього. Наприклад, зрозуміло, що іранська тема для адміністрації Дональда Трампа значно важливіша, ніж російсько-українська війна. Це торкається корінних інтересів як адміністрації [президента США], так і справ Сполучених Штатів. Це має значно більший вплив на внутрішню політику, на уявлення Трампа про успішність. Він почав, грубо кажучи, цю війну, і регіон Близького Сходу для Штатів значно ближчий.

Тому після візиту голови ЦРУ [Джона Реткліффа] до Москви на Заході, зокрема, в Сполучених Штатах, практично одноголосно медіа і експерти почали говорити, що темою розмови начальника ЦРУ в Москві була саме співпраця Росії з Іраном.

Зрозуміло, що Financial Times не сама розслідувала це все. Вона отримувала звідкись інформацію. І очевидно, що це продовження тих зусиль, тих тисків, який, очевидно, буде здійснювати адміністрація США на Росію, з тим, щоб цього не відбулося.

Тому щось робити вони будуть. Який буде результат — побачимо.

— Також цікаво, а що Москва отримує від Ірану за передачу настільки критичних, напевно, військових технологій? Чи можемо говорити зараз, що йдеться про повноцінний, стратегічний, технологічний альянс між Росією і Іраном?

— Я нагадаю, що за перші партії шахедів іранці вимагали, щоб Росія розраховувалася готівкою. Це була дуже така прикметна ситуація.

Звичайно, це серйозний крок. Це найбільш стратегічне, що є між Росією та Іраном.

Іранці намагалися купувати російські літаки. Контракт до кінця не реалізований. МіГ-35, які на Далекому Сході збиралися для них, але так і не надійшли, судячи з усього.

Іранці намагалися отримати засоби ППО, радари, РЕБ — те, що їм якраз найбільше потрібно. Натомість вони пропонували свої послуги з тим, щоб продовжувати кошмарити своїх сусідів і Сполучені Штати, вставляти Трампа слабким, демонструвати світові, що є важелі впливу в Ірану.

Це все лягає в російську стратегічну позицію з тим, щоб Сполучені Штати загрузли на Близькому Сході, щоб ракети для комплексів Patriot PAC-3, які так потрібні Україні, були або витрачені, або стали в дефіциті і ними ніхто би не ділився, щоб ціни на нафту допомагали російській економіці встояти.

І це ще старий радянський підхід, коли нестабільність на Близькому Сході є стратегічно важливою для тоді Радянського Союзу, а зараз — Росії. Хоча я підозрюю, що крім цих загальних вигод, які потенційно отримує, чи вже отримала Росія, вони будуть вимагати ще щось.

Наприклад, Росія дуже хоче, щоб повноцінно запрацював коридор Північ-Південь. Їм [потрібно] було залізничне сполучення через Азербайджан до Ірану для того, щоб мати резервні порти, які не обмежені потенційно ворожими протоками з Чорного моря і з Балтійського моря. Вони хотіли іранський порт на Аравійському морі, навіть за межами вже Перської затоки.

Іранці, до речі, зі свого боку, при всіх деклараціях дружби, при всіх запевненнях, свою частину залізниці до російського кордону не будують.

Там багато є факторів, бо в іранському істеблішменті є побоювання стосовно Росії, взагалі неоднозначне ставлення до Росії, можна сказати негативне.

Можливо, росіяни ставили [умову] - саме розвиток з іранського боку цього коридору, в залежності від успішності, від того, наскільки швидко вони будуть передавати технології цих двигунів для ракет. Можливо, ще щось. В Ірану зараз є проблема з власними грошима. У них дуже важка економічна ситуація, країна на грані краху. Але щось вони від них ще хотіли, це безперечно.

— Як описана вами ситуація може відобразитися на війні Російської Федерації проти України? От про Patriot ви сказали, самим американцям може їх не вистачати, а, відповідно, не захочуть з нами ділитися ними. Що ще?

— Відволікання уваги. Як відомо, іранські погрози, високі ціни на нафту — це і по нас вдарило.