«Приходили новобранці, казали: „Ой, це не для нас“. Зараз це серйозні бійці». Альтернатива ТЦК на прикладі одного батальйону — репортаж NV

Навіть з назви зрозуміло, що батальйон має чималий досвід участі у сучасній війні, хоча був створений лише влітку 2022 року. Тоді його зібрали за лічені тижні, майже повністю він складався з добровольців.

Успіхи осені 2022 року змінилися тяжкими боями за Бахмут протягом зими та весни 2023 року. Станом на зараз перед батальйоном стало те саме питання, що обговорюється в українському суспільстві та війську вже не перший місяць — брак кадрів та новобранців.

Кореспондент NV Сергій Окунєв зустрівся з бійцями та командирами 23-го батальйону спеціального призначення в 10 км від Бахмута й дізнався, які проблеми з мобілізацією існують зараз, які міфи поширені серед новобранців, а також чому рекрутинг може бути «подарунком» для тих, хто ще не доєднався до війська.

«Мені знайомі кажуть: о, ти маєш якийсь блат, раз відправили в Британію на навчання?»

Дмитро (позивний Одеса) зустрічає нашого кореспондента в одному з прифронтових міст Донеччини, щоб разом вирушити на щоденні навчання. На шляху до полігону боєць розповідає, що мобілізувався лише кілька місяців тому і вже встиг пройти навчання в Британії.

«Курс молодого бійця тут, потім Британія, потім ще навчання на рівні батальйону. Ну і ось, поточні навчання, щоденні», — слухаючи, як Дмитро перераховує різні етапи підготовки, можна легко заплутатися та зробити хибний висновок, що в ЗСУ чоловік щонайменше рік. Але ні — така інтенсивність лише перших місяців після мобілізації.

Коментуючи навчання в Британії, Одеса в першу чергу відзначає підготовку до різних умов виживання та ведення війни.

«Я в перші тижні якось ще думав: тут доволі холодно, там щось не так, тут якось не те в побутовому сенсі. Але після Британії мені вже взагалі все одно. Холод так холод, вода, бруд — без різниці. Оце було дійсно суперкорисно з точки зору підготовки», — згадує Дмитро.

Свою підготовку в Британії він умовно розділяє на дві частини — базове навчання основам для новобранців та навчання тактиці ведення боїв. І якщо першу частину Дмитро називає вкрай помічною, особливо враховуючи, що у чоловіка до того не було досвіду навіть строкової служби, то під час другої частини у новобранців час від часу виникали питання.

«Я ще іноді перекладав для своєї маленької групи, бо трохи знаю англійську мову. І ось інструктор щось каже щодо штурмових дій чи оборони. Я перекладаю, та сам трохи відчуваю, що це не зовсім буде працювати для умов України. Інструктор бачить, що у нас є невпевненість, питає: що не так? Ми кажемо: ви знаєте, здається, ми бачили, що на нашому фронті це так не працює. Він робить паузу в, так скажімо, офіційній програмі і починає говорити вже більш простими словами. Слухає і нас, в тому числі, відповідає на питання. Це важливо», — розповідає боєць.

Загалом Дмитро задоволений досвідом навчання за кордоном. Зокрема він підмічає, що самі інструктори почали більше враховувати досвід війни в Україні. Таким чином відбувається взаємний обмін — інструктори НАТО навчають українських новобранців і самі адаптують процес навчання й тактику власних військ, враховуючи досвід України.

«Я коли родичам та друзям сказав, що ось, відправляють за кордон навчатися, то почали жартувати: „Ти що маєш там якийсь блат, раз відправили в Британію на навчання?“ Але насправді у нас це розповсюджена історія для багатьох. Було б бажання», — каже Одеса.

«Батальйон зібрався за кілька тижнів майже повністю з добровольців. Зараз ситуація інша»

В день візиту нашого кореспондента на навчальний полігон температура в Донецькій області впала до мінус 20. А в полі, де проходять навчання, — до мінус 26, згідно з термометрами в автомобілях. Попри вітер, сніг та холод, зранку на полігоні близько 25 бійців. За розкладом — навчання штурмовим діям у траншеях ворога. Бійцям показують, як правильно пересуватися маленькими групами, парами, як більш безпечно вести вогонь та зачищати укріплення ворога.

Основну частину навчання ведуть два інструктори зі складу 23-го батальйону, але долучаються і бійці, які вже мають досвід участі в штурмових діях.

«Здебільшого людина приходить і каже: покажіть як стріляти з крутого гранатомета. Чи взагалі — дайте мені Leopard 2. А насправді успіх твій та твоєї групи буде залежати від зовсім простих речей — як правильно перекладати автомат з лівого плеча на праве, чи навпаки. Як різко та впевнено встати з позиції сидячи в позицію стоячи і бути готовим до бою. Ось я зараз на тебе вдягну бронежилет, каску, різні обвіси, дам автомат, шолом, під ногами — болото, ти захеканий, бо біг щойно. І скажу: різко вставай з позиції сидячи і стріляй. І тут добре, якщо людина взагалі зможе встати. А насправді ось від цього залежить твоє виживання. А не від того, наскільки у тебе крута гвинтівка чи модний приціл», — емоційно коментує Роман, один із бійців 23-го батальйону, якій має великий бойовий досвід та отримував поранення. Боєць попросив змінити при публікації ім'я з міркувань безпеки.

На полігоні журналіста зустрічає офіцер з позивним Панда. Чоловік приєднався до ЗСУ добровільно в травні 2022 року, до того мав власний юридичний бізнес. Влітку 2022-го став частиною новоствореного 23-го батальйону, якій в той час був зібраний майже повністю з добровольців. До повномасштабного вторгнення Панда не мав жодного військового досвіду, а зараз вже займає керівні посади.

«Перед першим виїздом, це травень-липень 2022 року, до нас щодня приходило по 100−120 бійців. Це кожного дня і тільки до нас, повторюсь. Ми підрозділ сформували майже за тиждень — 800 бійців. Перший виїзд, після навчань, після злагодження, був одразу на околиці Бахмута. Зараз частина тих населених пунктів в окупації, точніше руїни, які від них залишилися. І ось, власне, виконуємо різні завдання на цьому напрямку вже рік», — розповідає Панда.

Офіцер визнає, що вже взимку 2023 року потік новобранців значно зменшився і тенденція зберігається до сьогоднішнього дня. Водночас батальйон, так чи інакше, зазнає втрат, а бійці, що майже рік провели на одній з найгарячіших ділянок фронту, потребують відпочинку та відновлення. На думку Панди, однією з причин зменшення кількості добровольців є поширені міфи, якими лякають потенційних новобранців.

«Найбільш популярне — оці історії про те, що сьогодні ТЦК посадили тебе в бус, а завтра тебе кидають штурмувати посадку. Не можу казати за все військо, не можу казати за перші дні чи тижні війни, коли ситуація була зовсім інша. Але станом на зараз такого я вже навіть не чув і не бачив у нас. Багато часу приділяємо навчанню, в середньому це два або три місяці», — каже офіцер.

Він ставить під великий сумнів навіть теоретичну можливість використовувати зовсім непідготовлених новобранців у штурмових діях чи на найгарячіших ділянках фронту. Панда вважає, що кинути непідготовлену групу на оборону ділянки — означає створити собі значно більше проблем, ніж здобути користі.

У розмові з офіцером кореспондент NV згадує події річної давнини, коли в різних містах України повістки до ТЦК почали використовувати в якості покарання — для п’яних водіїв, відвідувачів підпільних казино тощо. Тоді це викликало широке обурення як серед цивільних, так і серед військових, які закликали не трактувати службу в війську як «покарання». Панда визнає, що за рік його ставлення до цього питання змінилося.

«Звісно, якщо нас питають, чи ми хочемо мати підготовлених, фізично міцних та мотивованих бійців, чи асоціальних елементів, яких десь набрали та відправили до нас — ну, відповідь очевидна. Але зараз нам банально треба руки. Треба розуміти, що роботи багато, і різної. Ось ми з вами стоїмо на полігоні. Його хтось облаштовував. Ось траншея, дивіться, довга, так? Її хтось копав. І хай ця людина не отримує зірку героя за це, але вона створила умови для сотень бійців, які тут тренуються, — розповідає він. — Дайте мені підготовлених та вмотивованих бійців — ми будемо виконувати серйозні завдання. Але дайте мені і інших людей — ми знайдемо, як зробити їх корисними. Ніхто знущатися з них не буде, принижувати, нащо? Зроби добре свою роботу, хай в тилу, хай на другій, третій лінії. І буде тобі повага, забезпечення, відшкодування. Бо інакше оці підготовлені та вмотивовані хлопці, яких і так залишилося не надто багато, ще і вимушені собі траншеї рити».

«Кажуть: „Треба рекламувати рекрутинг“. Я цього не розумію. Агов, це подарунок для вас! Ви маєте бігти на рекрутинг без всякої реклами»

Наприкінці розмови з Пандою згадується тема рекрутингу — нового підходу до мобілізації, якій був впроваджений відносно нещодавно та має набирати обертів.

Офіцер не стримує емоцій: «Мені кажуть: „Треба рекламувати рекрутинг“. Я, чесно кажучи, цього не розумію. Я хочу сказати: агов, це подарунок для вас! Ви маєте бігти на рекрутинг без всякої реклами. Це шлях, коли у вас з’являються додаткові можливості, права і тощо. Самі обираєте підрозділ, якому довіряєте, чи той, де є якісь близькі та друзі. Самі обираєте спеціальність, проходите навчання, отримуєте гарантію, що саме за цим профілем будете воювати. Не подобається вам ТЦК та їх методи? Ну ось вам альтернатива. Я, чесно кажучи, не знаю, як ще рекламувати. Ну хочете, я за руку буду водити, документи оформлювати за вас? Треба буде — і до того дійдемо, аби ж тільки люди приходили і справу робити допомагали».

Через кілька годин на одному з командних пунктів менш ніж у 10 км від Бахмута журналіста NV зустрічає заступник командира 23-го окремого батальйону спеціального призначення, позивний Консул. Розмова майже одразу заходить про брак кадрів, нову мобілізацію та рекрутинг. Консул більш оптимістичний у своїх оцінках поточного стану справ.

«Людський ресурс? Не скажу, що це проблема. Це завдання. Нам потрібні люди. Навіть якщо у нас все буде дуже добре з новобранцями, ми все одно продовжуватимемо навчати, щоб мати резерви, заміну тощо. Так, останнім часом ситуація більш напружена. Не тільки у нас, в цілому, я думаю, ви це знаєте. Але наша справа — виконувати завдання, ніби поки справляємося».

Коли розмова заходить про немотивованих новобранців, Консул наводить приклади: «Чи є люди, яких мобілізували в той чи інший спосіб (це не ми робили, як ви розумієте, їх прислали до нас) і які відверто саботують, ідуть на відмову? Ну, звісно, є. Думаю, це може бути будь-де, навіть в армії США, Норвегії чи в будь-якій іншій. Але у нас це поодинокі випадки. Є відповідна юридична процедура, є відповідальність, ми таку людину передали органам — і хай ті займаються. Але є й інші приклади. Коли люди спочатку були майже з нулем мотивації, але підготовка, людське ставлення — і ситуація змінювалася».

Він додає: «Розповсюджена історія, коли до нас присилають людей, вони бачать словосполучення „спеціального призначення“ та кажуть: „О, ви що, це не до мене. Я на це не готовий“. А потім людина проходить навчання, ми дізнаємося її фах, здібності, навички. У нас працюють психологи, пояснюють, що і як. І через певний час людина стає нормальним, повноцінним бійцем, приносить серйозну користь».

Консул також згоден, що процедура рекрутингу значно простіша та зручніша для потенційних новобранців. Він знає чимало випадків, коли ті чи інші фахівці хотіли мобілізуватися саме у 23-й батальйон, але ТЦК направляли їх в інші підрозділи, користуючись непрозорою системою розподілення. Рекрутинг це унеможливлює.

«У вас є вибір. Якщо ви підлягаєте під призов, то можете бігати, не працювати офіційно, тремтіти на кожному блокпості, ховатися на вулиці, коли бачите людей в формі. І все одно рано чи пізно повістку ви отримаєте, але тоді вже гнучкість процесу буде значно менша. Або ви можете спокійно, адекватно звернутися до нас через рекрутинг, обрати свою спеціальність, знати, куди саме ви ідете, на яку посаду, в якій підрозділ, хто у вас командир. Вам гарантоване якісне навчання. Нам самим не потрібно робити це „для галочки“ — робимо як треба. І потім у вас є юридична гарантія, що ви будете проходити службу саме за тим фахом, якій був обраний вами та узгоджений нами. А нам потрібні усі фахівці», — стверджує заступник комбата.

Наприкінці зустрічі розмова заходить про стан справ на Бахмутському напрямку. Ворог посилює тиск, у грудні та в січні командування ЗСУ попереджало про плани РФ штурмувати місто Часів Яр та просуватися вглиб Донецької області. Консул, як один з командирів підрозділу, що якраз призначений запобігти цьому, в своїх оцінках спокійний.

«Я вам, звісно, військових таємниць не скажу, але воно і не треба. Дивімось просто з точки зору логіки. Вони пів року штурмували Бахмут, стерли його в нуль, загнали себе в кам’яний мішок та оголосили неймовірну перемогу. А тепер несуть шалені втрати з просуванням вперед-назад по сто метрів на місяць, умовно. І це тільки навколо Бахмута. А вони кажуть про захоплення усієї області», — коментує офіцер.