Міністр війни. Як змінює армію цифровий гуру Михайло Федоров і де пролягає межа його абміцій
Політика18 квітня, 14:01
Сучасна війна, з її засиллям наземних та повітряних дронів, з важливістю супутникового зв’язку та з цифровими методами керування боєм у режимі реального часу, потребує нових бійців та нових управлінців — людей, для яких комп’ютерна миша, окуляри віртуальної реальності та аналіз великих масивів даних більш звичні, ніж автомат або ж затвор гармати. Тож не дивно, що у сфери, де завжди панували люди в погонах, тепер заходять цілком цивільні особи. І не просто заходять, а навіть починають керувати усіма процесами, окрім безпосередньо бойових дій.
Особливо показовою у цьому сенсі стала історія Михайла Федорова, колишнього віцепрем'єра з цифрової трансформації.
Цієї зими він, колись наймолодший міністр в історії країни, зустрів свій 35‑й день народження в цілком новому ранзі — очільника Міноборони (МО).
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Цей матеріал доступний лише для передплатників тарифу "Максимальний"
Федоров давно мріяв потрапити до оборонного відомства та реформувати його, розповіли NV джерела в оточенні президента та у Верховній Раді. Батько Дії та один із ключових діячів проєкту Армія дронів, цифровий міністр регулярно приходив на Банкову зі своїми концепціями змін у Міноборони. Однак його ентузіазм гасив Андрій Єрмак, який тоді ще був очільником Офісу президента (ОП).
Зараз, коли Єрмак звільнений з Банкової на тлі корупційного скандалу в енергетичній сфері, а його посаду обійняв генерал-розвідник Кирило Буданов, Федоров здобув бажане.
«У нього є можливість розкритися, — зауважив NV на умовах анонімності один із упливових народних депутатів президентської партії Слуга народу (СН). — Навіть попри те що [головнокомандувача ЗСУ Олександра] Сирського не міняють, у Михайла доволі великий карт-бланш на кадрові зміни».
За словами цього співрозмовника редакції, попередник Федорова Денис Шмигаль, який очолював МО менш ніж пів року, «потрапив під гіпноз генералів». «Будемо сподіватися, що Михайло не повторить за Шмигалем і зберігатиме критичне мислення», — додав політик.
NV вже робив профайл на Федорова, як на міністра оборони. Але події навколо топурядовця розвиваються настільки швидко, що редакція суттєво оновила цей текст, який нині одночасно виходить і в друкованому журналі, і на сайті видання.
Єдиний варіант
Роман Костенко, народний депутат від Голосу і секретар комітету ВР з питань нацбезпеки, у розмові з NV не став критикувати Шмигаля. Мовляв, той був одним із найкращих та найбільш системних міністрів оборони. «Чого не скажеш про його попередника Рустема Умєрова [який тепер очолює РНБО]», — додав парламентарій.
Попри «системність» Шмигаля, Зеленський таки вирішив замінити його на Федорова, бо розраховує на значні зміни у війні, пояснив NV на умовах анонімності один із представників оточення президента. І альтернативи очільник держави не мав, бо всі навколо та всередині Банкової розуміли: на горизонті, окрім Федорова, нема кандидатів, які могли б реалізувати в армії такі необхідні їй інноваційні реформи.
«Було розуміння, що дипломатія не сильно результативна і треба якось планувати війну ще хоча б на рік про всяк випадок, — додав співрозмовник редакції. — А для цього треба робити зміни у війську, причому досить серйозні. Тому тут історія про те, що Міша [Федоров] потрібен був на цьому місці».
Схожу думку в розмові з NV висловив і Єгор Чернєв, депутат із фракції СН та заступник голови оборонного комітету ВР. Бо ж Україна зараз має готуватися до будь-якого розгортання подій і на полі бою, і в мирних переговорах. «А Михайло Федоров, умовно кажучи, це міністр війни, — пояснив представник СН. — От його задача — зробити так, щоб наша армія, попри переговори, як би вони не закінчилися, була боєздатною і виконувала завдання з оборони країни і відбиття атак РФ».
14 січня ВР підтримала призначення Федорова на посаду міністра оборони, і він одразу оприлюднив перед парламентом низку амбітних планів. Зокрема, анонсував аудит Міноборони, реформу ТЦК, перехід на цифрові процеси мобілізації, насичення фронту дронами та боротьбу з корупцією.
Окремо Федоров наголосив на тому, що йде на посаду «не як міністр, який побудував цифрову державу та створив Дію, а як людина, команда якої з 2022 року багато часу працювала на війну». І під цим він мав на увазі сприяння появі в ЗСУ Starlink, а також своє кураторство над проєктами закупівлі БпЛА — Армія дронів, Лінія дронів, Brave1, створення для підрозділів Сил оборони системи мотивації єБали, а також участь у роботі глобальної фандрайзингової платформи UNITED24.
«У нас є чітка візія та цілі війни, погоджені Верховним головнокомандувачем, президентом, — впевнено пояснював новий міністр народним обранцям. — Усі, хто допомагатиме досягати цілей війни, отримають необхідні ресурси для руху вперед. Хто не впорається — покине систему».
«Михайло вже довів, що здатен швидко будувати нові системи практично з нуля та масштабувати їх у державному секторі, — вважає Олег Гороховський, співзасновник monobank, який познайомився з тоді ще очільником Мінцифри у 2019‑му. — У воєнний час саме така управлінська швидкість, здатність залучати інновації та працювати з технологіями є критично важливими для оборони».
Локальна кадрова революція
Федоров одразу звільнив п’ятьох заступників свого попередника, а натомість привів у МО свого заступника по Мінцифри Олексія Вискуба. На посадах у МО залишилися переважно військові кадри Шмигаля — Іван Гаврилюк, Євген Мойсюк, Юрій Мироненко.
Пізніше Федоров запросив до Міноборони ще кількох своїх людей з Мінцифри. По напрямах, які вони дістали у підпорядкування на новому місці, можна оцінити, на чому саме робитиме наголос у роботі міністр: реформа закупівель (цим займатиметься Мстислав Банік, який у Мінцифрі запускав Дію, а в Міноборони очолював розвиток Армії+ та Резерву+), оцінка стану справ у військах та ефективності рішень, фінансова система і внутрішній аудит.
Також майже одразу Федоров призначив популярного блогера й активіста Сергія Стерненка радником з питань підвищення ефективності використання БпЛА на фронті, а іншого блогера Сергія Флеша Бескрестнова — радником з технологічних напрямів. Останній уже довів свою ефективність, коли звернув увагу МО на використання Starlink у російських БпЛА, що давало змогу ворогові керувати ними в ручному режимі навіть у глибокому українському тилу. Команда Федорова звернулася до американського мільярдера Ілона Маска, і той разом із фахівцями SpaceX перекрив росіянам несанкціонований доступ до супутникового інтернету.
За оцінками воєнного експерта Павла Нарожного, ця операція стала дуже успішною. Бо відключення Starlink відобразилося не лише на ворожих шахедах у небі, а й на ситуації на землі. «Росіяни дуже активно використовували Starlink для оперативного зв’язку — на дальності до 15 км від лінії зіткнення», — пояснив експерт. Тепер же керованість підрозділів армії РФ значно погіршилася.
Попри цей успіх, Нарожний не поспішає хвалити нових радників Федорова, адже «це люди, які не мають ніякої відповідальності і жодних офіційних важелів впливу».
А от хто точно має вплив, то це головком Олександр Сирський, з яким МО постійно і тісно співпрацює.
Нарожний вважає, що ця співпраця триватиме й надалі: такому генералу, як Сирський, із великим досвідом загальновійськових операцій, альтернативу знайти занадто складно. Та й міняти головкома ніхто не буде, бо це зачепить багато інших людей — передусім командувачів окремих напрямків. «Не думаю, що армія зараз готова до такого», — додав експерт.
Поки що Федоров із Сирським, на думку Чернєва, співпрацює досить ефективно. «Між ними немає якихось принципових розбіжностей, — запевнив нардеп. — Але все може змінитися. Михайло зараз будує нову систему. Якщо головком буде в цій системі та в цьому баченні, вони спрацюються. Якщо ні, то може бути зміна».
Енергійний начальник
Експерти й політики погоджуються, що оцінювати зміни, які приніс у МО Федоров, ще зарано. Однак уже очевидно, що той вирішив перезапустити одразу кілька важливих, але проблемних напрямків.
Зокрема, він обіцяє аналізувати кожну втрату на фронті, щоб виявити причини проблем та зменшити кількість загиблих і поранених.
Також Федоров планує розібратися з гальмуванням мобілізації та самовільним залишенням частин (СЗЧ), яке набуло загрозливих масштабів. Для цього він пропонує, серед іншого, збільшити в ЗСУ кількість іноземних добровольців.
Як розповів NV на умовах анонімності один із депутатів від СН, Федоров наразі попросив парламент не виносити на розгляд законопроєкти щодо мобілізації і контрактів із ЗСУ, запропоновані його попередником. «Ми чекаємо, яку концепцію запропонує Федоров, — зауважило це джерело. — Дуже цікаво буде на неї подивитися, бо насправді викликає сумніви, що дуже непопулярні речі Рада так легко голосуватиме».
25 березня міністр обговорив проблемні питання із бійцями 13 підрозділів Сил оборони. «Разом провели краш-тест рішень, які готує команда Міноборони для армії. Зокрема, ключові зміни у процесі мобілізації та СЗЧ, а також окремі підходи для штурмовиків і піхотинців — щодо термінів служби та грошового забезпечення. Це буде пакет конкретних проєктів, які мають системно змінити ситуацію», — пояснив сам Федоров.
Новий очільник МО також публічно заявляв, що президент поставив перед ним дві стратегічні мети. Перша — побудувати систему, здатну зупинити ворога в небі та на землі, а також посилити асиметричні й кіберудари по РФ та її економіці.
Зараз фахівці Федорова справді розбудовують комплексний захист від дронів та ракет, і навіть вчать ШІ керувати дронами-перехоплювачами.
Збіг це чи ні, але тепер ППО почала звітувати про 100 % знищення деяких компонентів комбінованих повітряних ударів РФ — крилатих ракет чи балістики. А під час масованої атаки, що сталася вдень 24 березня, з більш ніж 200 БпЛА, що йшли на Київ, до столиці прорвалися лише одиниці.
1 квітня Міноборони у своєму ТГ звітувало, що в березні українська ППО збила або придушила 89,9% російських повітряних цілей. При цьому у грудні цей показник становив 80,2%, у січні — 82,5%, у лютому — 85,6%. «Наближаємось до мети, поставленої в Плані війни України, — перехоплювати щонайменше 95% ракет і дронів», — додали у МО.
Друга мета Федорова — збільшити втрати росіян на полі бою від нинішнього рівня в 35 тис. на місяць до 50 тис. Саме тоді чисельність окупаційного угруповання почне зменшуватися, адже втрати переважатимуть поповнення.
Федоров, за словами Костенка, уже презентував депутатам своє бачення реформ і говорив про логічні речі, які вже чотири роки потребують позитивних результатів: закрити небо, нищити більше ворогів на полі бою, поставити на коліна економіку РФ.
«Він узявся за це, і правильно зробив», — додав представник Голосу.
Допоможуть Федорову в цій роботі, на думку Чернєва, дві речі. Перша — досвід побудови системи з нуля, як це було з Мінцифри. Друга — використання технологій, причому під вирішення конкретних завдань, а не як «мистецтво заради мистецтва».
«А ще він мегаенергійна людина, — пояснив представник оборонного комітету. — Він задав такий темп у процесах в Міноборони, якого я не бачив».
Ледь не тими самими словами професійні якості Федорова описує й Олег Гороховський. «Михайло — чиновник нової генерації. Він швидкий у прийнятті рішень, відкритий до нових ідей, дуже орієнтований на результат і не боїться брати відповідальність», — запевнив співзасновник monobank.
Політичні перспективи
На тлі професійної енергійності Федорова майже непомітною залишається ще одна його особливість — наявність серйозних політичних перспектив. Як продемонструвало грудневе опитування SOCIS, новому очільникові Міноборони довіряють 26 %, і це другий результат серед усіх представників центральної влади після Зеленського з його 43 %. І хоча рівень довіри в умовах України не дорівнює політичному рейтингу, це один із чинників, що зрештою може перетворитися на електоральні бали.
«Амбіції у Федорова такі, щоб спершу десь реалізуватися, а потім уже думати про політичну кар'єру і можливість обійняти якусь іншу посаду», — вважає політолог Ігор Рейтерович.
Ба більше, його колега Володимир Фесенко вважає, що Федоров має великі шанси залишитися в українській політиці, навіть якщо Зеленський вирішить зійти з цього шляху.
Цікаво, що починали вони разом: під час виборчої кампанії-2019 Федоров займався стратегією диджитал-просування нинішнього президента, зокрема відповідав за глибоке таргетування, тобто роботу з різними аудиторіями.
«Це не було маніпуляцією, це було радше трансляцією нашої конкретної програми, — сказав Українській правді сам Федоров у вересні 2019‑го. — Ми говорили студентам, що ми робимо для студентів, пенсіонерам — що ми робимо для пенсіонерів».
Тоді ж він заявляв, що не йтиме в політику, бо «політика і держава в цілому не дають можливості самореалізуватися». Однак зрештою опинився у першій десятці партії Слуга народу, а наприкінці серпня 2019 року став віцепрем'єром.
Пізніше Федоров зізнався, що роботу в уряді йому запропонував Олексій Гончарук, який на той час був прем'єром, просто написавши повідомлення у Facebook.
У той час Федоров описував своїх колег по уряду як команду людей, що «досягли певного результату у своїх сферах, які вміють працювати за обмежених ресурсів, оскільки їм з дитинства доводилося обмежувати себе і досягати чогось». «Принаймні мені в це хочеться вірити, мені подобається цей портрет, — додав Федоров. — Я себе точно відношу до цього портрета».
Хай би як там було в минулому, але на майбутнє очільник МО може сміливо будувати плани, вважає Фесенко, бо він достатньо молода людина.
У цій темі все залежатиме від бажань самого міністра.
Які вони в нього? NV спробував дізнатися відповіді на це та інші запитання в очільника МО. Проте в його пресслужбі редакцію запевнили, що найближчими тижнями міністр коментарів та інтерв'ю не даватиме.
Водночас нещодавно Федоров опублікував у соцмережах ціле звернення: «Ми змінюємо підходи до управління, перебудовуємо процеси та формуємо команду, яка працює на результат. Наше завдання — не просто бути закупівельниками чи policymakers, а реально відповідати за те, куди рухається система оборони у війні».
А далі пояснив, що йому критично важливо посилити команду Міноборони. Тому у відомстві відкрили багато вакансій і шукають фахівців за різними напрямами.
Цей матеріал опубліковано в журналі NV № 2 за квітень 2026 року. Придбати журнал можна тут.