Безумовно, щось змінюється в українській стратегії в її війні з Росією.
Так, вся увага була зосереджена на новому українському вторгненні в Курську область Росії.
Але також Україна почала завдавати і таких ударів, як по порому в порту Кавказ і ще по аеродрому Миринівка.
Це сталося після інших великих українських ударів дальнього радіусу дії по значущих російських військових об'єктах у Липецьку, Мурманську, Москві, Санкт-Петербурзі, Краснодарі, Новоросійську тощо.
Схоже, українці успішно використовують постачання західних ресурсів після того, як Конгрес нарешті підписав у квітні пакет фінансування України в розмірі $61 млрд.
Я вважаю, що має сенс витратити ці кошти, доки вони у вас є, водночас прагнути максимально посилити тиск на Путіна і показати Заходу, що з такими ресурсами Україна може перемогти.
Можливо, як й у випадку з Курською кампанією, йдеться про максимізацію важелів тиску напередодні виборів у США і можливих перемовин із Росією, враховуючи всі розмови про те, що президентство Трампа змусить Україну сісти за стіл переговорів.
Я думаю, що українці також тестують червоні лінії Путіна і США. Червоні лінії Путіна — щодо відплати з його боку. А поки він не зробив нічого особливого у відповідь на вторгнення в Курську область. І червоні лінії США — щодо використання американської зброї для нанесення ракетних ударів дальнього радіусу дії по території Росії. Мені здається, що США/Захід зараз беруть на озброєння тактику Путіна з правдоподібного заперечення і дозволяють українцям максимально можливо вийти сухими з води, доки у них це виходить.
Нездатність Путіна серйозно відреагувати примушує замислитися
Що стосується Путіна, то його нездатність серйозно відреагувати на курське вторгнення й останні атаки дальнього радіусу дії змушує замислитися: а) чи є в нього взагалі така можливість та/або б) можливо, він не може ухвалити рішення про те, як зіграти на виборах у США. Чи чекає він на перемогу Трампа і не хоче розгойдувати човен до цього моменту — адже повномасштабна російська атака на військові/цивільні об'єкти може призвести до гуманітарної катастрофи в Україні, через яку Трамп навіть не зможе сісти і домовитися з Путіним. Або, можливо, Путін у такий самий спосіб побоюється надто дратувати потенційного президента Камалу Гарріс і ризикувати тим, що президент Гарріс подвоїть підтримку України. Ми бачимо нерішучість Путіна — дивно, що цього тижня він здійснив «туристичну поїздку» до Чечні, щоб подивитися, як його приятель — воєначальник Кадиров — керує вантажівкою Tesla.
Я задаюся питанням, чи не дала команда Байдена і Гарріс українцям добро на продовження цих далеких атак, навіть на курську атаку, з думкою про те, що коли удача у війні, схоже, повертається в бік України, то це перемога для Байдена і Гарріс. Адже це починає виправдовувати фінансування війни.
До останнього я можу додати значне посилення економічного тиску на Росію: чиновники західного казначейства зробили суворе попередження третім країнам, як-от Туреччина, ОАЕ і Китай, з приводу надання можливості Росії обходити санкції. Санкції щодо Московської біржі, введені раніше влітку, схоже, ускладнюють проведення операцій з Росією для компаній із третіх країн. У російських колах панує паніка, а курс рубля сягнув нових рекордних мінімумів. Схоже, ми спостерігаємо комбінацію з посилення економічного тиску, вторгнення в Курську область і тепер посилення ракетних ударів дальнього радіусу дії.
За останні два з половиною роки динаміка війни неодноразово змінювалася, і наразі Україна знову перебуває у більш виграшному становищі.
Путін, схоже, відчуває тиск, і це може пояснити його дивну поїздку в Чечню цього тижня в розпал кризи в Курській області.
Переклад NV
Текст публікується з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV