Сер Майкл Ґовард у своїй лекції 1973 року розповів про вплив несподіванки і про те, що військові інститути повинні готувати своїх людей до того, щоб ті були відкриті до сприйняття несподіванок на полі бою і за його межами і могли пристосовуватися до них. Він сказав, що «це той аспект військової науки, який необхідно вивчати у збройних силах більше за інших: здатність адаптуватися до абсолютно непередбачуваного, абсолютно невідомого».
Сер Лоуренс Фрідман писав, що «раптовий напад, задуманий із підступністю, підготовлений із лукавством і виконаний із безжальністю, забезпечує міжнародній історії наймелодраматичніші моменти». Несподіванка — важлива складова людської конкуренції та воєнних дій. Прагнення здивувати противника посідає центральне місце у східних і західних традиціях війни.
Мета полягає в тому, щоб шокувати противника і приголомшити його, коли він найбільш слабкий або коли він найменше цього очікує. Цей шок, а також порушення згуртованості ворога і його здатності ефективно реагувати, можна використати для захоплення великих територій і знищення значних ворожих формувань.
Схоже, що за останні кілька днів українці знову здивували Росію і західних спостерігачів своєю останньою операцією.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Протягом останніх 72 годин ми спостерігали, як Україна розпочала значний транскордонний наступ на Курську область Росії. Спочатку цю операцію розглядали як черговий рейд у Росію, подібний до попередніх українських операцій у травні 2023 року та березні 2024 року, однак стало зрозуміло, що вона дещо відрізняється, особливо в частині використання звичайних українських сухопутних військ.
Українці знову здивували Росію та західних спостерігачів
Наскільки ця нова українська операція відрізняється від попередніх рейдів, іще належить з’ясувати. Нижче наведено мою коротку оцінку, засновану на тому, що ми бачили досі. Я першим визнаю, що наразі ми бачимо лише малу частину цієї операції.
Курська битва XXI століття починається
Незважаючи на те, що ми бачимо лише малу частину того, що відбувається в Курській області, є кілька аспектів цієї нової української операції, які очевидні.
По-перше, це операція за участю кількох бригад. Наразі, за різними джерелами, ідентифіковано щонайменше дві: 22-гу механізовану бригаду і 82-гу десантно-штурмову бригаду. Це якісні бригади. Схоже, що на відміну від південного контрнаступу 2023 року, де були задіяні майже новачки, українці виділили для цього наступу досвідчені бригади. Це вже приносить дивіденди, ураховуючи глибину українського просування. Але якщо ми поки що бачимо лише дві бригади, то в операції може бути задіяно ще більше підрозділів, готових очолити цей процес. Однак це залежатиме від цілей операції і від того, як довго, на думку України, вона зможе підтримувати наступ, перш ніж російська оборона зможе ефективно відповісти.
По-друге, українці атакували високомобільними механізованими силами. Це відрізняється від російських піших атак на Харківську область в останні місяці. Високий рівень мобільності необхідний для створення проломів в обороні противника, а також для швидкого їх використання. Швидкість і ударні дії життєво важливі. Але механізовані операції створюють більші матеріально-технічні проблеми, ніж дії із застосуванням піхоти, а бронетехніку складніше заховати у відкритому бою. До того ж після кількох днів безперервних операцій вони потребують обслуговування. Це посилює потребу в силах другого ешелону для проведення операцій із прориву лінії фронту для забезпечення просування вперед.
По-третє, українці, схоже, розгорнули значну кількість засобів протиповітряної оборони. Щонайменше один російський винищувач і два вертольоти, як стверджується, були збиті українцями. Наразі надходить мало повідомлень про те, що Росія може використовувати бомби, що планують, або навіть велику кількість безпілотників для протидії українському наступу. Це свідчить про ефективнішу систему протиповітряної оборони українців, ніж та, що була створена для їхнього контрнаступу 2023 року. Це також, імовірно, ще один результат несподіванки та шоку, спричиненого українцями в російській командно-контрольній мережі.
По-четверте, українці просунулися на значну відстань у Росію. На наведеній Black Bird Group карті показано передбачуване на даний момент проникнення українських сил у Росію принаймні за двома осями просування. Основні та підтримувальні зусилля неясні. Однак ситуація залишається дуже непрозорою, і українські сили можуть перебувати набагато глибше в Росії, ніж показано на карті. Ситуація ще деякий час залишатиметься динамічною. Проте, це, ймовірно, найбільше просування будь-якої сторони в цій війні з кінця 2022 року. Для порівняння, російський наступ на Харківську область цього року проник на територію України приблизно на 8 кілометрів.
По-п'яте, Україна домоглася несподіванки. Це важлива тема, яку слід відзначити з огляду на нав’язливе прагнення декого описати цю війну як «прозоре поле бою». Це ще раз показує, що сучасне поле бою далеко не прозоре, і що обманні дії, хороша розвідка і раптовість є найважливішими елементами сучасної війни. Що ще важливіше, українська транскордонна атака показує, що раптовість усе ще можлива, і що наступальні операції також можливі, незважаючи на переважання оборони минулого року. Найближчими днями я напишу окрему статтю про раптовість.
Цілі України
Як і у випадку з будь-якими іншими великими військовими операціями, нам необхідно враховувати стратегічний контекст і стратегічні/політичні цілі таких операцій. Український контрнаступ 2023 року мав як політичні, так і стратегічні цілі. Цей останній український наступ на Курську область також має свої цілі. Якими вони можуть бути? Наведений нижче розділ має спекулятивний характер, оскільки Україна поки що не зробила жодних суттєвих офіційних коментарів із приводу наступу.
На базовому тактичному рівні ця операція буде спрямована на захоплення території та знищення російських наземних і повітряних сил. Це центральна роль сухопутних військ у війні. Але це тактичні завдання — цікаві оперативні та стратегічні цілі проведення операцій із захоплення території та знищення противника.
Є кілька можливих оперативних цілей цієї української атаки.
По-перше, Україна може прагнути відвернути російські сили від атак на Нью-Йорк і наступу на Торецьк і Покровськ. Це можливо, але, ураховуючи перевагу Росії в живій силі, слід визнати, що такий результат малоймовірний.
Друга оперативна мета, яку, найімовірніше, буде реалізовано, — змусити росіян переглянути дислокацію своїх сил на інших ділянках фронту. Росіянам доведеться відповідати, і навіть у них немає бездонної ями ресурсів для цього. Щоб відреагувати на українську атаку в Курську, їм доведеться припинити оборону в іншому місці. Українські системи спостереження стежитимуть за подібними діями Росії і, можливо, будуть готові використовувати можливості, що відкриваються.
Нарешті, Україна може мати на увазі деякі конкретні оперативні цілі, пов’язані із самою територією. Однією з цілей може бути Курська атомна електростанція, але це спекулятивний об'єкт, який усе ще перебуває за 60 км від кордону з Україною, далеко за межами того місця, де, як вважається, наразі діє Україна. Також може бути перервано сполучення на ключових автомобільних і залізничних лініях. Зрештою метою операції може стати загроза самому місту Курську, але це буде важко досяжною метою.
Стратегічні цілі цієї атаки на цьому ранньому етапі можна тільки припускати.
По-перше, атака може бути спробою сповільнити або знищити російський імпульс у наступальних операціях, які тривали протягом 2024 року. Українські стратеги розуміють, що навіть Росія не може залишатися в наступі вічно. Вони можуть спробувати використати цю транскордонну атаку, щоб змусити росіян переглянути дислокацію своїх військ на території України. Це може призвести до уповільнення або припинення російських наступальних операцій.
Друга стратегічна мета може полягати в тому, щоб перевести наратив про війну в позитивніше для України русло та протистояти російській дезінформації про її «неминучу перемогу» в Україні. Наступ 2022 року на Харків не лише приголомшив світ, а й змінив думку щодо її спроможності вести війну та призвів до значної зміни підходу Заходу до надання допомоги. Можливо, Україна сподівається на щось подібне і в цьому випадку, хоча, як я вже неодноразово писав, НАТО також необхідно змінити свою стратегію, щоб вона була спрямована на перемогу України над Росією в Україні.
Третьою стратегічною метою може бути підняття морального духу українського населення. З огляду на останні 8 місяців оборонних операцій, постійні повітряні атаки на інфраструктуру і брак електроенергії, воля народу стоятиме на першому місці в міркуваннях українського уряду про траєкторію руху війни. Проведення успішного наступу на територію Росії, який зніме тиск на інших напрямках, може здатися уряду вартим ризику використання досвідчених бригад у цій операції, а не в обороні на сході України.
Четвертою стратегічною метою України може стати те, що росіяни роблять зараз на сході України, — захоплення якомога більшої території на випадок, якщо Україна буде змушена піти на якісь перемовини наприкінці 2024 або на початку 2025 року. Вести переговори з частиною захопленої території вашого ворога набагато краще, ніж без неї. І хоча існує безліч питань, пов’язаних із будь-яким видом припинення вогню або врегулювання шляхом переговорів (наприклад, хто буде забезпечувати його дотримання), українські стратеги можуть вважати, що володіння російською територією забезпечить їм кращі важелі впливу, якщо вони будуть змушені сісти за стіл переговорів у короткостроковій або середньостроковій перспективі.
Реакція Росії
Поки що російська система, схоже, усе ще переживає «шок», викликаний транскордонним нападом України. Основна маса російських військ і, ймовірно, резерви оперативного рівня, а також тактична авіація та оперативні вогневі засоби зосереджені далі на півдні. Хоча у Росії майже напевно є стратегічні резерви і сили в Курській і Харківській областях, які вона може використати, щоб спробувати зупинити український наступ, на організацію цього знадобиться деякий час.
Путін, схоже, швидше відреагував на цю українську атаку, ніж на інші сюрпризи цієї війни. Під час Пригожинського бунту Путін на деякий час зник. Цього разу він швидко провів засідання Ради національної безпеки, частина якого була показана по російському телебаченню, де він охарактеризував українську операцію «Курськ» як «чергову масштабну провокацію». Тому що ніщо з того, що Росія зробила за останні 30 місяців свого жорстокого вторгнення в Україну, безумовно, не є провокацією. Путін надсилатиме повідомлення в адміністрацію США, щоб вони правили в Україні.
Російські наступи на сході України, особливо на Торецькому і Покровському напрямках, схоже, поки що не постраждали. Схоже, що росіяни, як і раніше, націлені на захоплення нових територій у цьому регіоні. Однак будь-який пропагандистський шок від таких завоювань, імовірно, вже перевершений значним захопленням Україною російської території в Курській битві.
Слід очікувати прискорення російської відповіді на українську транскордонну атаку. Ймовірно, у Росії достатньо сил і засобів для відповіді, але ключовим фактором ефективності дій у відповідь буде швидкість. Централізований характер російської системи командування й управління перешкоджає швидкості й адаптації під час криз, подібних до цієї.
Цілком імовірно, що Україна проведе своєрідне тестування дій у відповідь Росії і виділить ударні елементи для нанесення ударів по російських підрозділах, що просуваються до Харкова (якщо це можливо). Найімовірніше, це буде багатоетапна операція України, і планування ймовірних дій Росії найближчими днями й тижнями посідатиме центральне місце в загальному плануванні цієї операції.
Реакція Росії на вторгнення, включно з перекиданням військ, авіаударами по Україні, а також дипломатичними кроками, стане зрозумілішою найближчими днями.
І останнє зауваження з приводу реакції Росії. Чи стане це останньою краплею для Герасимова?
Я вже писав про його недоліки до війни і під час війни. Він постійно зазнавав невдач у стратегії, формуванні сил і в низці інших сфер стратегічного керівництва в цій війні. На засіданні Ради національної безпеки, де обговорювали ситуацію з Курськом, Герасимов повідомив Путіну через відеозв'язок щодо українців, що їхнє «просування на курському напрямку зупинено». Попри те, що він відданий Путіну, а це має велике значення, чи вирішить хазяїн Кремля остаточно позбутися його після цієї катастрофи в Курську?
Проблеми в майбутньому
Україна стикається з величезною кількістю проблем під час проведення цієї операції (якщо вона буде продовжувати її довше кількох днів). До них належать тактичні, оперативні, стратегічні та політичні проблеми.
Тактичні проблеми. Тактична проблема першого порядку полягатиме у збереженні темпу. Україна захоче продовжувати рухатися вперед, поки не досягне своїх цілей. Водночас вона захоче вивести росіян із рівноваги та зробити так, щоб російська армія завжди відставала на кілька кроків від українських дій.
Водночас Україна хоче бути впевненою в тому, що зможе зберегти пролом відкритим для наступу і відходу. Подібні проникнення на ворожу територію створюють можливості, але вони також створюють і вразливі місця. Про проблему створення опорних пунктів на ворожій території я вже писав раніше. Одним із ключових уразливих місць є фланги українців, які наступають. Як я вже писав, важливим тактичним завданням буде виділення сил безпеки для утримання відкритого коридору в Росію, який зараз створила Україна. Що далі проникатиме Україна, то більша кількість сил буде потрібна для виконання цього завдання.
Переклад NV
Текст опубліковано з дозволу автора. Уперше надруковано на substack.com
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV