За однозначного лідерства США у 2025 році, коли ті витісняли фактично все і всіх аж до кінця минулого року, це було неможливо. Трамп, допоки вірив у свій російсько-американський діалог і тиск на Європу з Україною, відповідно, не був готовий до запрошення Китаю за стіл.
З погляду Китаю, місця йому дійсно не було у тому процесі, а впливати на Росію, аби результатом умовно скористалися в США, теж у плани Пекіну ніколи не входило.
Було очевидно, що, коли за столом перемовин не як для підтримки України, а як повноцінні учасники процесу з’являться європейські країни, про свої амбіції бути там же нагадає і Китай.
Європейські країни і Канада свідомо пішли на зближення з Китаєм
За останні пів року європейські країни і Канада свідомо пішли на зближення з Китаєм. Британія та Канада фактично розморозили свої відносини з Пекіном в рамах офіційних візитів прем'єрів, хоча ще за пів року до того той же канадський прем'єр відверто називав саме Китай головною загрозою для Канади.
Така тактика — збалансування кризи в європейсько-американських відносинах — сприяла реалізації китайської позиції. Позиції, що коли США в переговорах буде менше, Європи — більше, тоді й настане момент для поновлення китайських амбіцій стати учасником нової конфігурації в перемовинах.
Так, сьогодні звучать заклики до Путіна й Зеленського відновити переговори, але читати це слід як готовність і бажання Китаю приєднатися до вирішення питань безпеки в Європі в рамах цих перемовин.
Текст опубліковано з дозволу авторки