«Справа під вибори». У ДБР допитують військових, а мали б — Зеленського і Резнікова — інтерв'ю NV з Бутусовим про те, «хто здав південь»

Але всі ми розуміємо, що є закони України. І військові могли брати на себе відповідальність за організацію оборони в повному обсязі виключно з 5:00 [ранку] 24 лютого [2022 року]. Бо всі інші дії [раніше] вони мали узгоджувати з Міністерством оборони, з президентом, верховним головнокомандувачем Збройних сил і Сил оборони України. У нас не було введено воєнний стан, не було проведено мобілізацію, не було розгорнуто підрозділ оперативного резерву — ні першої, ні другої черги. Не було проведено мінування і підготовку до підриву мостів, дамб. І коло відповідальних має бути ширшим.

Але чомусь ми чуємо, що у Державного бюро розслідувань є питання до військового командування, до генерала Залужного, до генерала Наєва, до генерала Соколова. Але немає зовсім питань до політичних керівників, які керували армією, розповідали нам до останнього дня, що «вторгнення не буде», що «все добре, не хвилюйтесь», «готуйтесь до шашликів».

— Чи можемо ми припустити, що те, що зараз ДБР допитує наше військове командування, це лише частина розслідування? Можливо, на допити будуть викликати також і політичне керівництво? Чи ви це виключаєте?

— Насправді, якби хтось хотів дізнатися істину, то з політичних керівників треба було починати. Бо за це юридично, згідно з законом України про нацбезпеку і оборону, відповідає верховний головнокомандувач — президент Володимир Зеленський. І це він як керівник має давати покази насамперед. Номер один. У другу чергу має давати покази міністр оборони Олексій Резніков. А вже потім мають йти військові керівники.

Це робиться так, якщо у розслідування немає політичної мети — перекласти відповідальність з президента Зеленського на військових. А якщо починають з військових, то це ознака того, що президент Зеленський хоче перекласти відповідальність лише на них, а сам [намагається] зробити вигляд, ніби він ні до чого, ніби він про ці шашлики не розповідав.

Насправді основна проблема швидкого просування росіян — захоплення півдня… Хочу нагадати, що за чотири дні противник захопив територію, яка за розміром більша за Швейцарію, майже без спротиву. На шостий день війни — повністю захоплений Херсон, на п’ятий день війни — повністю оточений Маріуполь. Захоплені на другий день — Мелітополь, на третій день — Бердянськ, на четвертий день — Токмак, Енергодар, за які зараз ми чотири місяці вже ведемо запеклі бої і не можемо, на жаль, підійти.

За все це — за те, що там не було підготовки, ліній оборони, мінування, позицій, розгортання військ, підриву мостів — несуть відповідальність конкретні посадові особи. І ми всі знаємо, хто. Перший — президент і потім інші підлеглі йому політичні, державні діячі.

Усього цього слідство зараз не вивчає і не дає цьому оцінку. А вся увага суспільства зосереджується на допиті генералів. Це вже говорить про упередженість слідства і дій ДБР, які намагаються перекласти на військових відповідальність.

— Говорять про те, що Офіс президента може впливати на ДБР. Якщо почати звинувачувати військових чи тих генералів, які відіграють дуже важливу роль у нашій обороні під час гарячої фази війни, це може призвести до катастрофічних наслідків. Як ви гадаєте, чи це розуміють у ДБР? Чи це розуміють в Офісі президента?

— Я не впевнений, що люди, які до останнього дня запевняли народ України, що вторгнення не буде, брехали фактично нам усім, допустили здачу півдня, адекватно здатні оцінювати обстановку. У мене такого враження не склалося.

Я думаю, що основна причина у тому, що президент Зеленський і партія Слуга народу готуються до виборів. Вони на цих виборах (де будуть питання, чому загинули десятки тисяч людей, чому окуповано південні регіони, про мільйони біженців) захочуть сказати, що ми до цього не причетні, а винні якісь окремі посадові особи; на них перекинути все.

І це розслідування — це справа під вибори для того, щоб відбілити владу і зняти з неї відповідальність за брехню, за те, що внаслідок брехні президента Зеленського загинули десятки тисяч людей, втрачені десятки тисяч квадратних кілометрів нашої землі.

— Ми можемо озвучувати лише підозри щодо цього: якби суд це визнав, то тоді це був би доконаний факт. Пам’ятаємо, був затриманий Олег Кулініч, колишній начальник СБУ в Криму. Також говорили про ексочільника управління СБУ в Херсонській області Сергія Криворучка. Кулініча затримали, 17 жовтня, як повідомляється, буде судове засідання. Щодо Криворучка, як дізналися наші колеги, проваджень взагалі немає. Що означає той факт, що Кулініча зараз не звинувачують у тому, що він причетний до швидкого пересування російських військ?

— Це, знову, намагання: чинна влада не хоче, щоб виносився вирок в цій справі Кулініча. Тому що в цій справі буде найбільш скандальна деталь: а хто саме призначив Олега Кулініча, який навчався в академії ФСБ у Москві, на посаду начальника головного управління СБУ по Криму, чим віддав йому увесь контроль за всіма операціями СБУ по Криму — за розвідкою, за нашою агентурою? І чому Кулініч став на цій посаді основною довіреною особою [колишнього очільника СБУ] Івана Баканова? І, згідно з матеріалами звинувачення по Кулінічу, став його неофіційним радником, отримав доступ взагалі до всієї таємної діяльності і інформації, яка була відома голові СБУ, зокрема і на початку війни.

І тоді слідству доведеться відкрити інтернет і подивитись, що агент ФСБ Олег Кулініч призначений указом президента Володимира Зеленського, який його призначив на цю посаду і дав йому усі ці просто неймовірно широкі повноваження, повний доступ до державних таємниць України.

— З початку широкомасштабного російського вторгнення говоримо про Івана Баканова, вже колишнього очільника СБУ. Були повідомлення, що нібито він кудись зникав у перші тижні. Ми не можемо це ні не підтвердити, ні не спростувати. Пам’ятаємо також, що це друг дитинства президента Зеленського. Зараз до нього немає запитань у слідства, у жодних слідчих — ні ДБР, ні СБУ. Що ви знаєте про справу Баканова? Що ви знаєте про те, чим займається колишній очільник СБУ?

— Мені не відомо, чим [він займається] зараз. У нього немає проблем, судячи з засобів масової інформації. Він успішний адвокат, у нього все добре, спокійно собі живе в Україні. Згідно з офіційною заявою СБУ і ДБР, до нього немає жодних питань у правоохоронних органів.

А з іншого боку, я читаю, як ті самі правоохоронні органи оприлюднили підозру Олегу Кулінічу. І там зазначено, що Кулініч, за завданням ФСБ РФ, спеціально влаштувався на найвищі керівні посади в органах влади України для того, щоб зливати всю інформацію про всі державні таємниці Федеральній служби безпеки, до Москви. І всю цю інформацію він отримував від Івана Баканова або за сприяння Івана Баканова, або за наказами Івана Баканова.

І до Івана Баканова жодних питань у слідства немає. Я думаю, що це не просто, тому що це один з друзів президента Зеленського. Це бізнес-партнер президента Зеленського. Як відомо, у них є спільний бізнес, спільні компанії. Баканов був директором компанії Студія 95 квартал. Тому, звичайно, будь-які претензії до Баканова покажуть, що і 95 квартал був тісно пов’язаний з усією цією історією.

А це бізнес президента. Звичайно, свій бізнес він занадто сильно цінує, щоб своїх друзів і бізнес-партнерів видавати правоохоронним органам.

Тому я вам можу такий дати прогноз: справа Баканова може розслідуватись, і Баканов отримає свій термін за те, що він злочинець і сприяв діям ФСБ РФ в Україні, лише після того, як президент Зеленський втратить владу.

— Але це дивно, тому що в інформаційному просторі говорилося саме про держзраду Кулініча; про те, що він надавав дані російським загарбникам, окупантам щодо розміщення наших мінних полів, військових частин. Не напряму, але підтверджував цей зв’язок чинний голова СБУ Василь Малюк. Він говорив про те, що Кулініч проводив на півдні антитерористичні навчання, не погодивши це з керівництвом антитерористичного центру. Нібито це також сприяло тому, щоб росіяни дізналися про якісь наші лінії оборони. Чи може така інформація просто зникнути?

— Як ми бачимо з вами, жодної реакції немає. По суті голова СБУ прямо говорить про злочинну діяльність Івана Баканова. Чинний голова СБУ Малюк говорить про злочинну діяльність його попередника Баканова, але жодних дій слідства немає.

Так, це злочин. І це не просто слова. Я ще раз звертаю увагу, що оприлюднено підозру Олегу Кулінічу. І там все це сказано абсолютно чітко — про злочинну діяльність, про те, що він отримував інформацію від керівництва України, що отримав доступ до всіх таємних даних як до війни, так і на початку війни. Тобто, його злочинна діяльність у правоохоронців вже зараз не викликає жодних питань. Це доведений факт.

Але до тих людей, які призначили Кулініча на посаду, — президента Зеленського і голови СБУ Баканова — у правоохоронців чомусь жодних питань немає.

Питання мають бути. Їх треба як мінімум поставити президенту. І він повинен відповісти. І Баканов повинен відповісти.

Річ у тім, що, за матеріалами слідства, Олег Кулініч навчався в академії ФСБ РФ у Москві і, згідно з законом України про люстрацію, не мав права бути призначений на будь-які державні посади. Факт його навчання в академії мав бути відображеним у його особовій справі. І тому, коли президент підписував, а Баканов робив подання, вони не могли не помітити цього факту. Він очевидний.

І вони не могли не знати, що вони порушують закон України про люстрацію. Вони це зробили. І вони відповідальні також за діяльність цього російського агента. І вони мають бути долучені до кримінальної відповідальності, згідно з тими матеріалами, які оприлюднило Державне бюро розслідувань.

Але жодних дій правоохоронці не здійснюють. Я думаю, що (це очевидно) під політичним тиском.

— Чи був розмінований Чонгар, чому не були підірвані мости? Ми побачили інтерв'ю наших колег з Української правди. Вони поспілкувалися з військовим Іваном Сестриватовським, який повідомив, що він брав участь в тому, щоб підірвати ці мости. Щось не вийшло. Він казав, що вони були заміновані. Його версія в тому, що масований обстріл росіян пошкодив дроти, а тому він не зміг підірвати міст. Чи це щось пояснює? Чи це маленький епізод, який не має значення у великій картині того, хто несе відповідальність за таке швидке захоплення росіянами нашого півдня?

— Солдат не відповідає за підрив мостів. Це цікаво, що люди говорять. І це важливо знати. Але є відповідальні особи.

Генерал Соколов, [який командував обороною півдня], у своєму інтерв'ю сказав очевидну всім відому річ. Був чинний офіційний план оборони півдня України. Він відпрацьовувався щорічно як мінімум на командно-штабних навчаннях, а також на навчаннях саперних підрозділів. Звичайно, що в рамках цього плану на тлі того, що ворог погрожує вторгненням, є відповідальні особи на всіх командних посадах, які відповідають за своєчасне мінування і за своєчасний підрив — до того, як мінометні снаряди починають летіти. За дублювання систем підриву, за наявність додаткових засобів для здійснення підриву. За все це є відповідальні особи.

Є закон про оборону України, є визначена відповідальність. Ці всі посадові особи мають дати пояснення, чому вони цього не зробили. Або вони самі проявили недбалість або, в чому є велике питання, якісь політичні керівники заборонили своєчасну підготовку оборони, підрив мостів і дамб. І тоді це відповідальність не військових, а це відповідальність політичного керівництва країни.

— Генерал-майор Андрій Соколов каже про те, що сили переважали в 20−25 разів. Цитата: «Проти нас діяв 22-й армійський корпус у повному складі, не менше дивізії 58-ї армії північно-кавказької, найбільш підготовленої, і десь до половини 7-ї десантно-штурмової дивізії. Це дуже багато. Це і артилерія, і всі ці засоби, які є в їхньому складі. Плюс повітряний компонент десь до 140 літаків, 60 вертольотів і корабельний склад їхнього Чорноморського флоту». Ми розуміємо, коли є таке величезне скупчення ворожих військ у тимчасово окупованому Криму, це неможливо не бачити, неможливо не бачити в цьому загрозу. На вашу думку, військове керівництво також цього не бачило? Чи якщо політичне керівництво їм не наказало, то нічого і не робили?

— Звичайно, є серйозні питання до військового командування. Вони абсолютно обов’язково є.

Але хочу нагадати, що воєнний стан у нас в Україні введений лише зранку 24 лютого. Його не було раніше. Всім керувала, звичайно, влада, політична адміністрація на всіх рівнях. І військові не мали права робити щось так, як їм заманеться. Вони могли робити лише за погодженням з чинною владою.

Тому, звичайно, військові несуть відповідальність. Про зосередження російських військ знала не розвідка, а кожного дня повідомляли всі засоби масової інформації з картою. Я теж таку карту робив з супутникових знімків щодо розгортання російських військ у Криму. Тому все це було видно.

Просто генерал Соколов у своєму інтерв'ю насправді говорить, що не було команди від політиків. І якщо є таке велике скупчення військ, то тоді [існує] ще більша потреба підірвати мости і дамби, підготувати їх до підриву. Ще більша. Якщо в них така перевага, то чого ж ми чекаємо?

Тоді нам треба обов’язково підготуватися до вибуху і, якщо ми точно знаємо дату, а ми знали точно дату… Про це казав у своєму інтерв'ю генерал Буданов: ми точно знали дату і час. І ми мали підірвати це ще до того, як ворог пішов в атаку. Треба було передові мости і дамби підірвати на самому кордоні. А після того, як вони вже пішли і почалися нальоти, мали бути підготовлені до вибуху вже тилові мости і дамби, треба було підривати їх. Звичайно, тільки так.

І все це не було зроблено. Ми знаємо, що жоден [об'єкт] на шляху атаки, наступу російських військ не було виведено з ладу, тому противник у перший день просунувся на глибину до 150 кілометрів. Це про що говорить? Що вони просто їхали.