Не просто бізнес. Які емоції ми відчуваємо на роботі та чому це важливо

це нетривалі, інтенсивні реакції на конкретні події, які є важливими для нас та впливають на нашу поведінку.

Вивчати емоції вкрай важливо, оскільки вони є чимось набагато більшим, ніж просто суб'єктивні переживання. Емоції керують нашими діями — зокрема, на роботі смуток знижує продуктивність, а гнів призводить до конфліктів.

Тому просто сказати, що хтось «не в настрої», недостатньо: розуміння конкретних емоцій цієї людини є першим кроком до розуміння її поведінки на робочому місці.

Емоції на роботі

Щоб розібратися в емоційному житті працівників, ми провели дослідження за участю 102 представників різних галузей. Нашою метою було з’ясувати, як і наскільки часто у повсякденному робочому житті виникають шість основних емоцій — радість, здивування, смуток, огида, страх і гнів. Наші респонденти вели щоденники протягом 15 робочих днів, приділяючи посилену увагу тим подіям, які вважали особливо важливими.

Загалом ми зібрали 1 499 звітів про такі події, з оцінками, чи була кожна з цих подій позитивною чи негативною (параметр «валентність») та наскільки вони були незвичними чи дезорганізувальними (параметр «сила»).

Це дослідження виявило кілька важливих моментів:

1. Загалом люди на роботі почуваються добре. Радість була найпоширенішою емоцією — вона фігурувала у 67% записів про події — і водночас найінтенсивнішою (за нею йшло здивування — 54%). Але тут може мати місце «помилка того, хто вижив», оскільки люди, які постійно відчувають негативні емоції, зазвичай звільняються.

2. Негативні емоції виникають рідше, але є більш вираженими. Гнів (майже 40%) та смуток (32%) були поширенішими, ніж страх (26%) та огида (20%). Крім того, негативні емоції рідко виникають ізольовано — вони зазвичай поєднуються, особливо якщо йдеться про гнів, смуток і огиду.

Емоції — це набагато більше, ніж просто суб'єктивні переживання

3. Сила мала мультиплікативний ефект. Одного лише визнання робочої події хорошою чи поганою недостатньо. Для виникнення інтенсивної емоції ця подія має бути потужною — тобто незвичною чи дезорганізувальною. Сукупність валентності та сили події дозволяє передбачити майже всі емоції.

4. Страх поводився не так, як решта. Це була єдина емоція, яка залежала виключно від того, наскільки інтенсивною або дезорганізувальною була подія, а не від її валентності. Вона також дуже явно залежала від індивідуальних рис працівників або обставин. Через особливості своєї особистості (високі показники за шкалами невротизму та песимізму) або посадові обов’язки деякі працівники були більш схильні до виникнення страху.

5. Гендерних відмінностей було дуже мало. Всупереч традиційним стереотипам ми виявили, що гендер майже не впливав на інтенсивність емоцій працівників. Він був пов’язаний лише з частотою прояву певних емоцій: радість частіше відчували чоловіки, а огиду — жінки.

Що викликає кожну з цих емоцій?

Аналіз 1 499 щоденникових записів дозволив нам визначити, які саме ситуації провокують кожну з емоцій. Оскільки робоче місце є соціальним середовищем, більшість цих ситуацій пов’язана з керівниками, колегами або клієнтами:

Радість підживлювалася досягненнями та міжособистісними зв’язками. Найсильнішу радість викликали успішне виконання завдань, сприятлива атмосфера співпраці або отримання щирої вдячності, наприклад, листа-подяки від керівника.

Здивування виникало тоді, коли відбувалося щось неочікуване. Його могли викликати рішення, які неможливо було передбачити, наприклад, відмова клієнта продовжити контракт, або несподівані жести підтримки, такі як спільна вечеря для команди коштом компанії.

Гнів спалахував, коли працівники відчували несправедливість, публічні прояви неповаги, приниження або довільне перешкоджання досягненню їхніх цілей.

Смуток був пов’язаний з втратами та очікуваннями, що не здійснилися. Він виникав у разі професійних розчарувань і невдач або коли цінний колега залишав команду.

Огида на робочому місці зазвичай була пов’язана з мораллю — як реакція на етично неприпустиму чи токсичну поведінку, домагання або корпоративне лицемірство.

Страх викликали загрози та занепокоєння щодо безпеки. Непередбачувані керівники та структурна нестабільність у компанії — лише деякі з факторів, через які міг спрацювати цей потужний сигнал тривоги.

Основа благополуччя на робочому місці

Наше дослідження чітко показує, що робоче місце — це середовище, насичене емоційними переживаннями. Кожне рішення керівництва, зміна графіка чи зворотний зв’язок можуть запустити емоційну ланцюгову реакцію.

Хоча повністю уникнути неприємних моментів неможливо, організації можуть активно формувати емоційний клімат: цілеспрямовано сприяти позитивним переживанням та намагатися пом’якшити вплив негативних подій.

Турбота про команди вимагає, щоб ми перестали сприймати роботу лише як місце ведення бізнесу. Наші організації — це спільноти, багаті на емоційні зв’язки, і вони заслуговують на нашу пильну увагу.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.

Оригінал опубліковано на The Conversation

Усі Блоги NV