«Не вірю в зупинку війни». РФ хоче до зими зайти в Покровськ, Костянтинівку і Краматорськ — майор ЗСУ про просідання фронту на тлі переговорів

Суб'єктивні фактори — це помилки планування, це недостовірна інформація, яка передається від взводів і вище. Тобто фактично звітують, що вони контролюють певні позиції, а насправді цього не відбувається, і коли відбувається ротація підрозділів, то ми бачимо ось такі просідання на фронті.

Є об'єктивні речі. Це ворог, який домінує кількістю, переважає наші Збройні сили і абсолютно не шкодує живої сили: готовий її кидати, вони готові вмирати.

Яскравий приклад [стався] минулого тижня. З Селидового пішла група — 150 російських військових, дійшло тільки 30 до Покровська. Росіяни це показали, як велику перемогу, що 30 ДРГшників зайшли в Покровськ. Тобто це яскравий показник того, як росіяни рахуються з особовим складом.

І те, що сьогодні є на Добропіллі - це малі групи, які, дійсно, мотопіхотними наїздами і ДРГ, які проникли швидко. Якщо їх оперативно відрізали і, відповідно, оточили, то абсолютно для нас в цьому плані позитивна історія того, як ми могли дестабілізувати ворога на цьому відтинку.

— Туди кидають так звані пожежні команди у вигляді, зокрема, Азову, інших підрозділів, які придані, підпорядковані під час переходу на корпусну систему. Я так розумію, що це теж все не додає спокою, але це те, що мусимо робити, хоч воно і важко. Як ви оце оцінюєте?

— Мусимо. Є речі, які робляться.

Минулого тижня звітував президент [Володимир Зеленський] про Ставку, що його військовий кабінет під керівництвом Павла Паліси, заступника глави Офісу президента, полковника, проводить низку важливих реформ у війську. Вони її запустили.

Це і питання можливості купляти вживану техніку, це і додаткові кошти для воюючих батальйонів (додаткових сім мільйонів на батальйон, який в бригаді воює), для того, щоб децентралізовано закупляли дрони.

Тобто якісь певні дії робляться. Не можна сказати, що там все погано і щось не відбувається. Так само з рекрутингом. Стартувала програма 18−24 для безпілотників, для набору юнаків і молодих людей, аби брати участь у відбитті агресії.

Тобто держава дає варіанти. Але водночас є і ті моменти, які не Ок, які ми вже озвучили, щодо дискоординації і недостовірності інформації зокрема.

Загалом ситуація на Покровську дуже складна, і загалом на Донеччині вона дуже складна. Це такий відтинок лінії нашої оборони Покровськ-Костянтинівка-Краматорськ, де дійсно важко. Там важкі відбуваються бойові дії для нас — тому що ворог переважає, і переважає суттєво.

Ворог має на меті до кінця осені, до того, як спаде зелене листя, зайти в ці населені пункти; побільше населених пунктів зайняти для того, аби убезпечити себе від наших дронів, які будуть виловлювати у полі їхні екіпажі, їхні групи. І, відповідно, в них є така задача до кінця осені.

— Хоча я пам’ятаю, що була команда від російського диктатора Володимира Путіна до 1 вересня захопити всю Донецьку область. І ці плани у них постійно кудись подалі зсуваються. Але в тих краях зараз понад 110 тисяч російських вояків, це величезна перевага. Тим не менше їм не вдається так швидко просуватись, як їм наказують. Як ви це оцінюєте, які проблеми у них?

— Питання в тому, що «м'ясні» штурми для них — передусім, прив’язка до дат — передусім. Тобто для того, аби прослужити вище, вони готові вкидати купу своїх ресурсів, аби просуватися і робити так звані флаговтики. Тобто питання того, як вони не бережуть особовий склад, — це одна з ключових проблем.

І авжеж питання старих підходів, методів війни, методів ще радянських, які вони використовують для просування. Так, вони адаптовуються, так, є хороші, правильні речі, які відбуваються і в їхній армії. Тобто вони теж не стоять на місці. Але загалом вони важкі до змін, тому що це стара системна армія радянського типажу, і в них є ці проблеми.

Тепер підсумуємо: а) командування, яке кладе людей; б) нетехнологічність; в) неможливість швидко пристосовуватися, адаптовуватися до того…

— До тих умов, які зараз складаються на лінії фронту. І теза про те, що якщо в підрозділі Х мало загиблих, то, значить, вони погано воюють. Я так розумію, що це правило у них досі працює.

— Так, так. Тобто там головне вбивати, класти людей, більше вислужуватися і пошвидше зробити «флаговтик» на тому чи іншому відтинку фронту, зайти в той чи інший населений пункт.

— Добре, якщо припустити, що припинення вогню може бути оголошене після зустрічі на Алясці між президентом США Дональдом Трампом і Путіним, в що я не вірю… А наскільки взагалі можна оцінювати як реалістичне припинення вогню? Чи воно втілиться, чи воно буде втілюватися ще місяцями. Навіть коли були Мінські угоди, у 2015−2016 році, повної тиші на фронті не було, завжди щось відбувалося.

— Ключовий фактор цієї історії - це те, що насправді, по-перше, я теж не вірю в зупинку в найближчі місяці. Що хоче Путін? Щоб ми добровільно вийшли з Донбасу. Цього не буде, тому що це наша територія. І президент [Володимир Зеленський] заявив, що треба сідати за перемовини щодо лінії розмежування. Тоді ми можемо про щось говорити.

І, відповідно, другий момент — це те, що ви абсолютно праві, швидко не зупиняться бойові дії, тому що нам потрібно зберігати безпеку на всій лінії бойового зіткнення. Це 1200 кілометрів. Нам потрібно буде велике військо для того, аби далі нести службу і далі оберігати ці позиції і налагоджувати системну роботу.

Тому я тут когось розчарую в тому, що війна закінчиться швидко, напевно. Так чи інакше, бойові дії триватимуть, бойові зіткнення будуть відбуватися, можливо, не в такому ж гарячому режимі і не так активно, але вони будуть відбуватися і надалі.

— Про гарантії безпеки. Неможливість для Росії забороняти Україні рухатись до НАТО — це одна історія, але інша історія — від Трампа — про те, що США готові надати певні гарантії безпеки Україні в разі припинення вогню, але не в межах НАТО. Що це таке? Що це за розділення?

— Нам дуже хотілося б знати, що це, дуже хотілося б розуміти. Якщо це зброя, тоді покажіть, яка це зброя. Якщо це суттєве переозброєння, тоді давайте говорити про переозброєння, пропонуйте свої можливості, ставте їх на стіл. Будемо розмовляти, що це за гарантії і що це за переозброєння.

Якщо це питання економіки і коштів, тоді демонструйте, яка це цифра, які це вливання в економіку. Тому що тут питання: а що це за гарантії?

Важливо розуміти нам, про що ми говоримо, щоб не було кота в мішку: «Ви там помиріться, ви там зупиніться, а далі будемо говорити так чи інакше про якісь питання колись-колись». Ні, так не може бути. Це має бути відразу перед перемовним пакетом і тоді визначати, як то кажуть, точки дотику.