Цена для нашего завтра

Матеріал опубліковано у спецвипуску журналу НВ Світ попереду 2022 за ексклюзивною ліцензією The Economist. Републікацію заборонено.

Last closed, first open. Принцип, яким керуються щодо закриття шкіл у пандемію ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та ВООЗ. «Закривати в останню чергу, відкривати — у першу». Це пов’язано, зокрема, з тим, що світові організації турбують довгострокові економічні та соціальні наслідки від втрачених років очного навчання.

Наприкінці 2021 року в Україні, за даними ЮНЕСКО, карантин зачепив понад 5,3 млн школярів, з них 2,5 млн — це учні молодших класів. Саме їм дистанційка шкодить найбільше: онлайн-уроки неефективні для дітей молодшого шкільного віку, адже в них немає ані достатньої мотивації, ані змоги управляти собою та своєю увагою з чисто фізіологічних причин. Наслідки такої освітньої прогалини можуть сильно вдарити по майбутньому дітей.

По-перше, через якість освіти. Мета сучасної школи — не завантажити в дитину енциклопедію, а сформувати вміння. Гарвардське дослідження свідчить, що нашу employability — тобто здатність знайти омріяну роботу та досягти на ній успіху — на 85 % визначають саме м’які навички. І вже потім йдуть знання. А навіть найякісніша дистанційка передає лише знання, але не розвиває вміння працювати в команді, бути емпатичним лідером або досягати мети.

Освітні прогалини згодом трансформуються в економічні

Освітні прогалини згодом трансформуються в економічні. На думку експертів OECD (організація, що об'єднує 37 найрозвиненіших країн світу), кожен рік шкільного навчання додає 10 % до доходу людини в дорослому віці. Враховуючи упущений через локдауни час, від майбутнього фінансового добробуту наших дітей вже можна віднімати рік або й два.

Звісно, в довгостроковій перспективі це матиме вплив на ВВП. Той-таки огляд OECD передбачає, що коли теперішні діти вийдуть на ринок праці, до 1,5 % втрат ВВП в економіці будуть саме через втрачені ними місяці й роки навчання.

Але моє найбільше занепокоєння викликає те, що дистанційка суттєво поглиблює різницю між учнями із заможних та бідних родин, адже її якість напряму залежить від доступу дитини до інтернету, наявності гаджетів та підготовленості вчителів. І це при тому, що дослідження якості освіти PISA вже і так показало: українські діти з бідних родин та сільських шкіл відстають у навчанні від міських дітей та дітей із заможних родин на 2,5 роки! Відповідно, їхні доходи в майбутньому будуть нижчими.

Через прогалини в очному навчанні ми отримаємо більш нерівне суспільство та менш підготовлених до реального життя молодих українців, які матимуть гірші кар'єрні перспективи й нижчі доходи. Приймаючи рішення сьогодні, важливо пам’ятати про їхню ціну для нашого завтра.

Приєднуйтесь до нашого тeлеграм-каналу Мнения НВ