Логистический ужас России
Украина втягивает Россию глубже на украинскую территорию, чтобы перегрузить и парализовать ее материально-техническое обеспечение
Дивлячись на карти, виглядає, ніби Росія вже окупувала багато територій і виграє. Супутникові знімки 60-кілометрової російської колони лякали ще більше. Однак, не переоцінюйте російські успіхи, бо у РФ значні логістичні проблеми. Моє враження таке, що українська армія спеціально затягує Росію глибше в Україну, щоб розтягнути російські шляхи постачання, а російські нескінченні колони застопорюються через брак палива.
Ключовим недоліком російського вторгнення в Україну є логістика. Попри величезні запаси нафти та агрокультурної продукції, Росія не може доставити достатню кількість палива та їжі своїм солдатам. У військових ворога постійно закінчуються боєприпаси. Його машини зупиняються посеред дороги та перекривають проїзд решті колони, утворюючи затори, довші, ніж у Києві о 9 ранку понеділка.
Українські військові використовують цю слабкість Росії, атакуючи зі засідок та роблячи авіаудари по застряглим конвоям. Особливо ефективним у цих атаках виявився безпілотник Bayraktar TB2.
Багниста українська місцевість, вміле націлювання на логістику Росії та погане планування Москви призвели до нинішнього логістичного кошмару Росії.
Важкі транспортні засоби можуть рухатися тільки по дорогах з твердим покриттям. Український чорнозем, крім того, що є найродючішим у світі, ще й надзвичайно мулистий. Через весняну відлигу та відносно високі температури танки легко застрягають у багнюці. Росіяни змушені виходити на асфальтовану дорогу.
Проте більшість українських автомагістралей мають лише дві смуги, на яких ледве поміщається широка військова техніка. Це призводить до того, що російські сили вторгнення збираються в нескінченні вузькі колони. Якщо тільки один автомобіль ламається або закінчується паливо, вся колона довжиною 60 кілометрів застряє. Спеціалізована вантажівка має приїхати розчистити застряглий автомобіль. Проте в колоні, що зупинилася, приїзд ремонтної вантажівки займає багато часу. Рух із протилежного напрямку, як-от військові перегрупування або транспортні вантажівки, які повертаються додому для перевантаження, ще більше погіршують логістику. Тому й утворився російський затор довжиною 60 кілометрів на північ від Києва.
Ключовим недоліком російського вторгнення в Україну є логістика
Росія також не змогла розробити ефективну автомобільну логістичну стратегію. Москва сподівалася на бліцкриг і триденне захоплення Києва, тому й нехтувала логістикою. Однак, з огляду на уповільнений темп вторгнення, логістика стала ключовою. Росія може належним чином постачати свої війська лише за умови, що найближчий логістичний центр знаходиться менше, ніж за 140 кілометрів від поля бою. Але, наприклад, найближчий шлях Росії до Києва становить понад 230 кілометрів, від білоруського Гомеля. Росія не має достатньо постачання, щоб здійснювати значні швидкі атаки на такій великій відстані.
Українці повністю усвідомлюють логістичну слабкість Росії і використовують її на свою користь. Виглядає так, ніби українська армія здебільшого дає бої лише значних адміністративних пунктів. Ми спеціально втягуємо Росію глибше на українську територію для розтягування російських маршрутів постачання. Чим більша відстань від російського логістичного центру до поля бою, тим менше поїздок може здійснити бригада матеріально-технічного забезпечення за день. Коли проїзд довший, українські диверсанти можуть знайти більше можливостей для знищення транспортних вантажівок. Щоб захиститися від диверсій на маршруті постачання, Росії необхідно розосередити свої війська по всьому маршруту. Чим довший маршрут, тим більше необхідно відвести військових з поля бою на захист шляху постачання.
Українські військові завдають повітряних і артилерійських ударів російським бензовозам та потягам, ще більше паралізуючи вторгнення. 60-кілометровий конвой — це не зосереджена поїздка до Києва, як зображують російські ЗМІ. Це велика пробка.
Під час Другої світової війни нацистська Німеччина відчувала подібні проблеми, з якими стикається Росія зараз. Так само, як і Гітлер у 1941 році, Путін сподівався на бліцкриг і нехтував логістикою. Обидва лідери повинні були розтягнути свої шляхи постачання через величезні ворожі території з багатьма диверсантами. Як і СРСР під час Другої світової війни, Україна втягує Росію глибше на українську територію, щоб перевантажити та паралізувати її матеріально-технічне забезпечення.
На російсько-українських військових мапах багато позначених червоним кольором захоплених територій та багато зображень нескінченних російських колон. Проте ці карти та супутникові знімки представляють логістичну приреченість Росії, а не силу.
Приєднуйтесь до нашому телеграм-каналу Погляди НВ