Скажіть (я звертаюсь передусім до пішоходів), чи доводилось вам, переходячи перехрестя на зелене для вас світло, відчувати, що ви йдете на ризик? Чи не здавалось, що, щоби дійти до кінця, необхідно постійно побоюватись, що якийсь шалений водій вирішить “проскочити”? Чи була думка, що навіть при тому, що перехрестя врегульоване світлофором, все одно на ньому ви безправні? Не знаю, як у вас, але в мене такі думки виникають постійно. Одною із причин таких думок є стрілка – зелена стрілка на білому фоні, яка дозволяє київським водіям повертати на червоне світло і самостійно вирішувати долю пішоходів.
Звернімось до ПДР і передісторії. Отже, маємо таке правило: “16.9. Під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на таблиці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів, водій повинен зайняти крайню праву (ліву) смугу руху та дати дорогу транспортним засобам і пішоходам, що рухаються з інших напрямків”. Закон в нас стоїть на сторожі прав пішоходів, закон все визначає правильно і чітко. Але до правової країни нам ще ой як далеко, а з кожним роком ситуація на дорогах все більше жахає своєю смертельною статистикою.
Тепер давайте розберемось чому зелену стрілку взагалі ввели в правила дорожнього руху. А ввели її для “для розвантаження транспортних потоків при інтенсивному русі на перехрестях міста”. Звичайно ж, справа це дуже важлива і підвищення пропускної спроможності перехресть є неодмінною частиною створення адекватного міського руху. Але це комплексне поняття. Розвантаження міських доріг має відбуватись за рахунок прекрасної дорожньої інфраструктури, збільшення престижу і покращення роботи громадського транспорту, дотримання правил дорожнього руху. А зелена стрілка (яка вводилась як експеримент, до речі) є лише одним невеликим елементом цієї системи хорошої міської комунікації.
В Україні надзвичайно невтішна дорожня статистика. Україна має один із найвищих показників смертності на дорогах серед європейських країн, - 13.5 на 100 тис.осіб. Причин тому багато, але, на мою думку, необхідно думати, як зарадити такій страшній статистиці. Продовжуючи по статистиці, на долю пішоходів припадає 43,7% всіх смертельних ДТП. ДТП з вини водіїв скоюється в чотири рази більше, ніж з вини пішоходів. Але тут питання не в тому, хто більше винен, а в тому як зробити так, щоби таких випадків стало менше. Відповідь в рамках даної статті, - позбутись зеленої стрілки на білому фоні в її сучасному вигляді.
Статистика підтверджує одну річ – правила дорожнього руху в Україні дуже часто нехтуються. І коли ми говоримо про перехрестя, де українським водіям (з вини яких по статистиці відбувається більше ДТП), з українською ментальністю, надається законом право проїхати на червоне світло з вирішенням чи «дати дорогу» пішоходу (в якого зелений) – ні про яку безпеку тут йти мова не може. Бо я не довіряю українським водіям, і я би хотів бути якнайбільш убезпечений від їх вибору пропускати мене чи ні, коли в мене зелене світло.
Зрештою, пішохід на регульованому перехресті беззахисний перед тонною заліза, якщо якийсь водій вирішує все ж таки проскочити. І, на мою думку, ціна людського життя є більшою за ціну п’яти хвилин стояння на світлофорі без зеленої стрілки.
Що можна зробити натомість? Можна обладнати світлофори «розумною» зеленою стрілкою, яка буде горіти лише коли в пішоходів буде червоне світло. Такий проект вже втілили у Вінниці. Такий варіант зможе об’єднати ідею “розвантаження” перехресть і безпеки для пішоходів.
Напевно, дана стаття викличе обурення в київських водіїв. Мовляв, зелена стрілка – це чудовий спосіб проїжджати швидко перехрестя, а правила ПДР все одно порушуються. Але метою даної статті не є конфронтація, метою даної статті є налагодження діалогу про безпеку руху. Бо безпека руху має підвищуватись і хтось має про це говорити. У Швеції дороги перебудовують так, щоб мінімізувати можливість ДТП. В Швеції роблять так, щоб ДТП фізично не могло відбутись, будуючи бар’єри і плануючи дороги відповідним чином. Я хотів би такий самий шлях для України, бо необхідно думати про безпеку на дорогах і збереження людських життів.